Ціни в Україні: хоч що-то у нас майже «європейське». Україна vs Польща
Рівень цін в Україні поступово наближається до європейського. Одна з причин — як не дивно, зміцнення (приблизно на 15% з початку року) національної валюти. Десь на стільки ж зменшилась різниця між середньою вартістю продовольчих і промислових товарів в Україні та в Об’єднаній Європі. Як пише Укрінформ, ціни більшості товарів в гривні, незважаючи на ревальвацію, залишилися на колишньому рівні, а за деякими позиціями навіть виросли — враховуючи інфляційні процеси, сезонність і дефіцит. Відповідно, в перерахунку на долари або євро вартість товарів підвищилася ще більше наблизившись до середньоєвропейської.
Звичайно, порівняно з багатими країнами Євросоюзу з високим рівнем доходів товари (особливо — продукти) у нас не такі вже й дорогі. Наприклад, в Данії ціни на 30% вище, ніж середньоєвропейські. У Швеції, Фінляндії, Ірландії, Люксембурзі, Австрії — на 20-25%. Але і доходи місцевих громадян в рази (а то і в десятки разів) вище, ніж у нас. Тому куди об’єктивніше буде порівняння з менш заможними східними державами ЄС. Так ось: в Болгарії, Польщі та Румунії ціни на 25-35% нижчий, ніж у середньому по Європі.
В Угорщині, Литві, Чехії — на 15-18%. І ми, виявляється, не особливо їм «поступаємося». Більш того, за середнім рівнем вартості продуктів українці вже «наздогнали» румунів, поляків і болгар. А деякі товари в нас навіть дорожче. Також нижче, ніж в Україні, ціни (за окремими винятками) і в ряді держав континенту, що не входять в ЄС — в Сербії, Боснії і Герцеговині, Албанії та Північної Македонії. Стосується це і промислової, і — що дивно для такої, як наша «аграрної» країни — продовольчої продукції.
2019-й: Ціни вгору — «політ нормальний»?
Не секрет, що левова частка наших витрат припадає на комунальні послуги та продукти. Наприклад, на продукти, за даними Держстату, українська сім’я щомісяця витрачає приблизно 4000 гривень. Купівля м’яса — це 25% всіх «продовольчих» витрат. 15% йде на хліб. 12% платимо за молоко, сир і яйця. Ще 10% витрат припадає на картоплю.
На жаль, більшість цих товарів з початку року подорожчали. Тому далі — про те, як же змінювалися цінники в українських магазинах і на ринках. За даними Асоціації постачальників торговельних мереж, які на своїй сторінці в Фейсбук навів голова організації Олексій Дорошенко, середня вартість продовольчих товарів змінилася в рамках показника інфляції (6-8%). Насамперед, це стосується так званих соціальних продуктів (31 позиція). Звичайно ж, за окремими винятками, наприклад, різкий стрибок вартості лука навесні або картоплі — в серпні-вересні. Крім того, зараз «галопують ціни на яблука і гречану крупу. Всього, за даними Асоціації, «соціальна продуктовий кошик» за перші десять місяців року подорожчала на 5,9% — з 1233 до 1306 гривень. Далі — конкретніше.
1. Спочатку про приємне. Вартість нашого «культового» продукту — сала, — за даними Асоціації, взагалі не змінилася. А Держстат навіть звітує про трьохвідсотковий зниження ціни. А яйця подешевшали досить «пристойно» — на 12,6-16,7%. Впали в ціні і деякі овочі борщового набору: капуста — на 18,8% (може, Микола Янович Азиров додому повернеться? — жарт), буряк — на 16,7%, моркву — на 30%, цибулю (після горезвісних весняних «гойдалок ») — аж на 43,2%!
2. Фактично не змінилася вартість соняшникової олії, рису, манної і ячмінної крупи.
3. Подорожчали — але несуттєво: борошно (на 1,7%), яловичина (3,8), куряче філе (4,5), сир (4,6%). Приблизно на рівень інфляції зросла вартість вареної ковбаси (5%), свинини (6), цукру (7,3), молока (7,5), білого батона (7,9%).
4. Істотніше підвищилися ціни на житній хліб (14,7%), пшеничний хліб з борошна першого сорту (14,5), пшеничний хліб з борошна вищого сорту (9,2), курячі тушки (10,2), морожену рибу (10), вершкове масло (9,4), сметану (9,2%).
5. І наостанок — про неприємних цінових «сюрпризи». Гречка з січня додала в ціні 70% (як пояснюють експерти — через скорочення на 60% посівів цієї культури). За прогнозами, до кінця року за кіло дієтичної крупи доведеться викласти 32-33 гривень. Яблука за десять місяців подорожчали на 73% (з-за неврожаю). І нарешті про сумне (але такому смачному) цьогорічному «рекордсмене»: картопля виріс у ціні, за підрахунками фахівців, аж до 90%.
Здавалося б, якщо залишити за дужками пункт №5, — ситуація не така вже й погана. Але все, як кажуть, пізнається в порівнянні. І якщо порівнювати ці цифри з ситуацією в сусідніх країнах, то підвищення курсу гривні, на жаль, не на нашу користь.
Україна vs Польща: вартість продуктів
Так вже склалося, що найяскравішими і найбільш показовими у нас вважають порівняння з Польщею. Сусідні країни порівнянні з території, чисельності населення, «стартовим» економічним умовам і т. п. Цілком логічно таке порівняння і за ціновими параметрами. Відразу ж зауважимо: ціни в різних торгових мережах Польщі, як і в Україні, суттєво відрізняються. Також досить поширені, як і у нас, різноманітні акційні пропозиції. Тому підрахувати «до копійки», на чию ж користь цінове співвідношення, фактично неможливо. Але оцінити загальні тенденції зібрана нами інформація, думаємо, допоможе. Отже:
Свинячий ошийок в українському супер – і гіпермаркетах варто 120-140 гривень, у Польщі (у перерахунку на наші гроші) — 110-130. Вартість сосисок вищого сорту із свинини — 120-160 гривень, у Польщі — 100-120. В середньому на 10-20 гривень дорожче у нас кілограм свинячої грудинки і шинки. Приблизно на 50-70 гривень за кілограм в Польщі дешевше риба (лосось, сьомга, форель).
Що стосується м’ясної продукції, то донедавна в Україні дешевше, ніж у сусідній країні, була птиця: курячі ніжки — в середньому на 10-15 гривень за кілограм, філе — на 12-25, стегенця — на 2-5 гривень, філе індички — приблизно на 20 гривень. Але тепер, за даними фахівців, вартість цієї продукції вирівнюється.
А от яйця в Україні все ще дешевше — приблизно на 10 гривень за десяток. Соняшникова олія в маркетах Києва і Варшави коштує однаково. Зате оливкова, що виробляється в країнах ЄС, в Польщі трохи дешевше.
Тверді сири в Україні в середньому на 20% дорожче. Як і масло. Ще більша різниця (не в нашу користь) у вартості молока. У нас — приблизно 30 гривень за літрову пляшку, в Польщі — менше 20 (у перерахунку). Те ж стосується і все більш популярного у нас спагетті з твердих сортів пшениці — півкілограмова пачка в середньому на 10 гривень дорожче, ніж у сусідів. Може, позначається, що Польща знаходиться ближче до Італії? Але і ціни на інші борошняні вироби у сусідів нижче. Зокрема, на хліб, — який, до речі, дуже часто випікають з борошна — на 15-20%. При цьому вартість самого борошна, а також цукру, рису, інших популярних круп приблизно однакова. Як і вартість більшості овочів. Але саме зараз сезонна овочева продукція в Україні стрімко дорожчає, тоді як у Польщі її вартість фактично не змінюється. Про причини — трохи пізніше…
Що стосується алкогольних напоїв, то горілка в Польщі дорожче — в середньому 130 гривень за півлітрівку». Середня вартість сигарет в сусідній країні — 80 гривень. Що робить такою привабливою контрабанду українських тютюнових виробів. Особливо, коли припускають переправляти далі по території ЄС — наприклад, в Німеччині, Франції чи Британії, де пачка сигарет в середньому обходиться курцям відповідно до 135, 190 і 300 гривень (на наші гроші). Але чи можна вважати таке наша цінова перевага над Європою «перемогою», — сказати складно (автор просто не курить)…
В цілому ж, хоча деякі продукти у нас і дешевше, ніж у Польщі, занадто радіти, напевно, не варто: адже купівельна спроможність українців набагато нижче. Середня зарплата в Польщі — понад 1000 євро, в Україні — 400. На мінімальну зарплату в нашій країні, як підрахували експерти, можна купити менше 40 так званих «борщевых» наборів, у Польщі — понад 80.
Україна vs Польща: промислові товари
За даними туристичних і «шопинговых» сайтів, кросівки популярних марок у Варшаві можна придбати гривень на 400-600 дешевше, ніж у Києві. Те ж стосується й іншої якісної взуття та брендового одягу — зокрема, суконь, поло, футболок, светрів і кардиганів. При цьому, як стверджують мандрівники-шопоголіки, знижки в Польщі — наприклад, ту ж «чорну п’ятницю» — дійсно реальні, на відміну від України, де в більшості випадків такі «подарунки» покупцям — фікція. (Читайте наприклад, в матеріалі Укрінформу). Серед причин переплати — правило, згідно з яким брендований товар можна імпортувати в Україну тільки з згоди власника бренду. А далеко не всі господарі світових брендів вважають для себе вигідним працювати в Україні. Відповідно, на цій ситуації наживаються посередники. Також у нас досить висока в порівнянні з європейською ввізне мито на одяг і взуття — іноді до 40%!
Що стосується товарів побутової хімії, то пральний порошок популярних світових брендів в Польщі дешевше. Наприклад, за підрахунками українських експертів, за одне прання з використанням порошку або гелю «Персил» або «Аріель» українці платять мало не вдвічі дорожче, такої ж продукції «Тайд» — приблизно на 10%. Зате засоби для миття посуду, шампуні, зубні пасти — у нас навпаки на 10-20% дешевше.
При цьому закупівля промислових товарів в Польщі приваблює наших співвітчизників можливостями так званої системи Tax Free. Мова йде про повернення частини податку на додану вартість іноземцям, які вивозять куплений товар за межі країни. Заощадити можна, купивши в Польщі товари або послуги на суму не менш 200 злотих (близько 1200 гривень) в одному чеку і оформивши відповідний документ. Скажімо, ставка ПДВ на побутову техніку в сусідній країні — 23%. Іноземним покупцям повертають, як правило, 18,7% вартості товару. А деякі торговельні мережі пропонують в якості бонусу і повне повернення ПДВ.
До речі про побутової техніки — у Польщі, як і у нас, в різних мережах і на різні моделі ціни різні. Тому якщо досліджувати пропозиції українських і польських супермаркетів і магазинів, про єдиної тенденції говорити складно. Приміром, більшість популярних моделей телевізорів в сусідній країні дешевше. А ось пральні машини, мікрохвильові печі (особливо старих моделей) дешевше ніж у нас. Як і дрібна побутова техніка (фени, кухонні комбайни, кавоварки). Але мова йде про незначну різницю (або в нашу, або на їх користь). Тобто, поляки і українці будинки купують техніку приблизно за однакову ціну. Але українці, які їдуть за покупками в Польщу, можуть заощадити завдяки згаданому вже поверненню ПДВ.
Причини «цінового статус-кво»: монополії, оподаткування, «вчорашні» технології
Ще недавно вартість більшості продуктів в сусідній країні була трохи вище, ніж у нас. За винятком хіба що молока і м’яса (крім курятини). Зокрема, дорожче були овочі. Але до осені-2019 ціни вирівнялися. Більше того, ми готові «вирватися вперед» (незважаючи на те, що продукти в Польщі за останній рік подорожчали в середньому на 6%). І причина не тільки в зміцненні гривні. Наприклад, сезонні коливання вартості продуктів в сусідній країні (як і майже по всій Європі) складають 2-3, зрідка — 4-5%. Виняток — хіба що ціни на огірки, помідори, перець і гриби, різниця між вартістю яких у період пікового пропозиції та під час умовного дефіциту сягають аж (!) 10-15%. Зате українського споживача «не дивує» і різниця в 70-100 і навіть 150%!
І це частково пов’язано з тим, що ми, навіть вирощуючи хороші врожаї фруктів і овочів, не вміємо належно зберігати продукцію. Зокрема, не вистачає сучасних сховищ. Наприклад, за деякими даними, з-за неправильного зберігання Україна щорічно втрачає третину (приблизно 6 мільйонів тонн) вирощеної картоплі. Цього б вистачило для того, щоб повністю забезпечити потреби населення — навіть у неврожайні роки.
Також на сезонне коливання цін впливає різна вартість енергоресурсів (особливо газу) в різні періоди. Тоді як у Польщі ця вартість протягом всього року приблизно однакова. А ще в Польщі і Туреччини більшість овочів вирощують у теплицях. Відповідно, урожай не залежить від погодних факторів, як в Україні, де ці культури вирощують в основному у відкритому грунті. Хоча, на думку багатьох, краще їсти не дуже красиві огірки і помідори «з поля», ніж блискучі і великі, але несмачні овочі, вирощені на гідропоніці. Твердження спірне, — кажуть експерти. Якість і безпека продукції на полицях польських маркетів набагато вище, ніж у нас.
Серед інших причин високих цін в Україні фахівці називають такі:
1. Більш висока собівартість вітчизняного тваринництва, крім птахівництва, труднощі при перетині кордону транспортом з продуктами, які швидко псуються. Українські потужності з виробництва м’яса та молока, в основному, є неефективними у порівнянні з європейськими фермерськими господарствами. Більшість свинокомплексів та молочних ферм в Україні працюють як доповнення до рослинництва, щоб забезпечити роботою місцевих селян-пайовиків.
2. Антиконкурентні змови. Низькою собівартістю в Україні можуть похвалитися лише виробники курятини. Але все потужності сконцентровані в руках декількох холдингів. Що дозволяє їх власникам «домовлятися» про ціновій політиці. Як наслідок — найбільші виробники накручують маржу на свою продукцію до 40% собівартості.
3. Відсутність на державному рівні обліку, чіткої картинки, скільки і чого ми виробляємо і споживаємо. У результаті й виникають продовольчі «провали». Як це, наприклад, було на початку року з цибулею або восени — з картоплею.
4. Все ще неповороткий бізнес, який іноді пізно реагує на товарний дефіцит. І так званий психологічний фактор. Коли з-за незначного недоліку товару попит на нього різко зростає. Відповідно, в рази зростає ціна. І часто панічні настрої і ажіотаж навколо тих чи інших продуктів роздувають виробники, продавці та посередники.
5. І не головне: За словами голови Асоціації постачальників торговельних мереж Олексія Дорошенка, однією з основних причин різниці в українських і польських цінах є система оподаткування. У Польщі середній розмір ПДВ на товари продуктової групи — 5%, у нас — 20%. Взагалі ж у сусідній країні до питання оподаткування підходять досить виважено і вибірково. Зокрема, із забезпеченням преференцій для продукції власного виробництва та підтримки виробників соціальних товарів. Тому розмір податку на додану вартість варіюється там — в залежності від груп товарів — від 0% до 23%. Саме завдяки таким преференцій в Польщі чи країнах Балтії українську курятину, експортом якою ми так пишаємося, скажімо, можна купити дешевше, ніж у нас. А в далекій Іспанії через це дешевше, ніж у нас, ще одна українська «експортна гордість» — соняшникова олія… Так що висновки робіть самі.
Автор: Владислав Обух, Київ; Укрінформ
Події та кримінал