Китай визнав очевидне

Китай визнав очевидне

10.07.2025 12:15

Укрінформ

Яка саме поразка Росії не влаштує Пекін?

4 липня очільник МЗС Китаю Ван Ї заявив головній дипломатці Європейського Союзу Каї Каллас, що Пекін не хоче бачити поразки Росії в Україні, бо остерігається, що Сполучені Штати тоді перемкнуть усю свою увагу на стримування його країни.

Деякі ЗМІ потрактували ці слова як готовність китайського керівництва рятувати режим Путіна у разі, якщо справи у росіян підуть геть кепсько. Проте чи справді Пекін готовий втрутитись у російську загарбницьку війну і поставити під удар свою репутацію відповідального глобального гравця та наразити власну економіку і добробут своїх громадян на санкції?

Фото: Lin Jian/Х

ДИПЛОМАТИЧНА ГРА КИТАЮ

Китайська дипломатія відома традиційною дисциплінованістю та чітким дотриманням правил і професійної лексики у взаємодії з іноземними партнерами. Кожна зовнішня комунікація високопоставлених китайських чиновників (візит, переговори тощо) готується міністерством закордонних справ та іншими причетними відомствами завчасно, кожен крок, кожна заява і кожне висловлювання офіційного представника Пекіна детально визначаються програмою, аби запобігти незручним ситуаціям.

Особливо ретельно готуються заходи за участю голови КНР та очільника МЗС країни, у першу чергу, в частині заяв та пунктів переговорів. Тож слова Ван Ї про небажання бачити поразку Росії були не імпровізацією, а завчасно продуманим пасажем, озвученим у визначений момент для сигналізування партнерам і конкурентам Піднебесної про свою позицію стосовно війни.

Фото: Lin Jian/Х

Варто зауважити, що слова міністра прозвучали на закритій зустрічі з кількома топпосадовцями європейської дипслужби на чолі з головою  зовнішньої політики ЄС Каєю Каллас. Як правило, сказане на переговорах у такому вузькому колі не призначене для публічного розголосу, тому їх учасники висловлюються максимально відверто.

Проте у демократичних західних системах допускаються часткові витоки із закритих переговорів у ЗМІ, якщо на них ішлося про надто чутливі й значущі питання. Ван Ї, один із найдосвідченіших дипломатів (очолює МЗС КНР майже 15 років), стовідсотково знав, що сказане ним на закритій зустрічі про війну в Україні просочиться у пресу і стане відомим на весь світ.

Тож можна стверджувати, що китайська сторона навмисно зробила таку заяву, аби публічно зафіксувати свою позицію про фактичну підтримку країни-агресорки та надіслати відповідні сигнали конкурентам (США, ЄС і решті демократичних країн-партнерів України) та своїм союзникам і партнерам на Глобальному Півдні. Головним адресатом був, певно, Європейський Союз, із керівництвом якого на кінець липня запланований у Пекіні саміт, присвячений 50-річчю встановлення китайсько-європейських дипвідносин. Певно, таким чином європейським лідерам прямо сказали, щоб не надто наполегливо тиснули на Сі Цзіньпіна з вимогою припинити допомагати російській війні та вплинути на Владіміра Путіна і примусити його зупинити вторгнення.

Саме тому, схоже, Ван Ї окремо наголосив на нейтралітеті його країни по відношенню до війни і принциповій позиції не надавати зброю воюючим сторонам, а також що Китай не допомагає Росії, а веде з нею «звичайну» торгівлю. І принагідно зауважив, що якби Пекін справді надавав підтримку Москві, то війна вже давно б закінчилась, і хоча не уточнив, яким чином, ми розуміємо, що на користь Москви.

Також варто звернути увагу на видання, яке повідомило гучну новину, – це найстаріша гонконгська англомовна газета South China Morning Post (SCMP), власником якої з 2016 року є китайський техногігант Alibaba Group, приватна компанія, що, як і всі приватні фірми в КНР, має зв’язки з урядом країни. Хоча зміна власника не відобразилась на редакційній політиці SCMP, у західних експертних колах існує переконання, що Пекін використовує це видання для оприлюднення чутливої ексклюзивної інформації. Тобто «злив» фрагменту розмови про війну цілком міг бути навмисним.

Насправді така відвертість китайського топдипломата на четвертому році великої війни не є сенсацією. Радше, це фіксація давно встановленої українськими й західними аналітиками позиції «проросійського нейтралітету» Пекіна. Відтепер це вже офіційний підхід Китаю, і його потрібно враховувати Києву, Вашингтону, Брюсселю та решті країн-партнерів України у своїх подальших планах протистояння російській агресії.

Фото: Maccy/unsplash

ПОРАЗКА РОСІЇ: ЯКА САМЕ ТА ЧОМУ НЕБАЖАНА ДЛЯ КИТАЮ

Ключовим питанням у контексті заяви Ван Ї є те, що саме у Пекіні вважатимуть поразкою Росії у війні? Ми точно знаємо, якої перемоги прагне Україна – звільнення окупованих територій, покарання російських військових злочинців та виплати країною-агресоркою репарацій. Це, власне, про справедливість, відновлення Україною суверенітету в межах міжнародно визнаних кордонів, жодних зазіхань на російську державу.

Чи вважатимуть це в Китаї поразкою Москви, питання відкрите. За такого розвитку подій Росія не втрачає атрибутів своєї державності – територій, суверенітету, крісла в Раді Безпеки ООН та армії і арсеналів із ядерною зброєю включно, тобто формально про поразку нема підстав говорити. Смерті понад мільйона російських військових, втрата бойової техніки, остаточна деградація російської економіки та, як наслідок, рівня життя росіян – це плата РФ за криваву авантюру Путіна, розплата агресора за напад на сусідню країну. В Пекіні насправді розуміють, що Росія не жертва і її війна загарбницька, хоча й не кажуть про це вголос.

Тому китайські можновладці швидше орієнтуватимуться на заяви Путіна. Однак очільник Кремля за жодних обставин, навіть якщо його війську під ударами українських захисників доведеться вийти з України за кордони 1991 року, не визнає поразки, бо диктатори лише «перемагають».

Що ж саме непокоїть владу КНР у поразці Росії та які негативні наслідки для себе прогнозує Пекін від програшу Москви? Перш за все, Росія – стратегічний партнер Китаю і союзник у побудові нового світопорядку та протистоянні зі Сполученими Штатами. Тому поразка Росії в Україні, на думку офіційного Пекіна, може завдати іміджевих втрат і Китаю.

Більшу неприємність для Пекіна становитиме зміна режиму в Кремлі через поразку росіян на полі бою в Україні. Проте не варто перебільшувати імовірність швидкого відходу Путіна від влади, а також того, що зміна режиму стане катастрофою для Китаю. Для китайців це саме неприємність, бо обкладена санкціями й ізольована на Заході Росія від них точно нікуди не дінеться.

Так, Путін для Пекіна партнер давній і звичний, проте не вічний, і раніше чи пізніше він піде з Кремля. Головною турботою Китаю є не порятунок чинного правителя РФ, а незмінність російської політики на китайському напрямі, щоб раптом не прийшов який реформатор і не оголосив розворот на Захід.

Наївно сподіватися, що у сучасній Росії зі зведеним в абсолют націоналістично-мілітаристським шовіністичним консенсусом між владою і суспільством може з’явитися політик, який прагнутиме будувати цивілізовану Росію, що не погрожуватиме сусідам. Влада КДБ/ФСБ не припуститься помилки вдруге і не дозволить новому Горбачову-реформатору зайняти найвищий пост у країні. Убивства опозиціонерів Бориса Нємцова й Олексія Навального досить добре демонструють готовність режиму захищати своє існування.

Найбільше Китай може турбувати розпад Російської Федерації на окремі держави. Точніше, як вважає директор Інституту міжнародних відносин Пекінського народного університету Женьмінь Ван Івей, – не саме припинення існування величезної недоімперії, а ядерна загроза, яку процес дезінтеграції може створити. Мова про найбільший на планеті ядерний арсенал Росії, 5460 боєголовок, якими можна знищити все живе на Землі кілька разів та який у разі хаотичного розпаду РФ нібито ризикує потрапити до рук терористів.

На його думку, російська ядерна зброя розкидана по всій території Росії, а значить може в разі розділу Федерації на окремі країни дістатися новим центрам прийняття рішень.

Поразка у війні, в якій росіяни уже втратили більше мільйона людей  і десятки тисяч одиниць бронетехніки та зброї, може врешті збурити навіть російське населення, що десятиліттями слухає пропаганду. А це в свою чергу може спровокувати відцентрові процеси з проголошенням окремих регіонів незалежними країнами, які етнічно та релігійно не є носіями «русского міра», а економічно могли б навіть покращити своє становище, якби не віддавали стільки «данини» у центр в Москву.

У такому разі поряд із Китаєм може з’явитись кілька де-факто ядерних державних утворень з власним контролем за частинами радянсько-російського ядерного арсеналу, а це в КНР, яка має близько 4300 кілометрів кордону з Росією, бачать як загрозу. Пекін послідовно виступає проти застосування ядерної зброї в російсько-українській війні, і навіть проти погроз цією зброєю.

АМЕРИКАНСЬКИЙ ФАКТОР

Пояснюючи позицію Китаю щодо майбутньої поразки Росії, міністр Ван Ї зазначив, що Китай тривожить перспектива залишитися сам на сам зі Сполученими Штатами. Проте скільки правди у цих словах? Чи є в арсеналі Вашингтона якісь інструменти впливу, що зараз направлені проти Росії, а після вирішення російського питання можуть бути використані для посилення тиску на Китай?

Для реалізації власних інтересів, зокрема і впливу на уряди інших країн, Сполучені Штати застосовують загалом вичерпний набір дипломатичних, економічних та військових інструментів. Змагання між дипломатичними командами двох країн тривають постійно із більшою чи меншою інтенсивністю, це звичне явище, і посилення тиску на цьому полі китайцям, вочевидь, не загрожує.

Торгово-економічні відносини Китаю і США не залежать від російського фактора, ані Пекін, ані Вашингтон не узгоджують свої зовнішньоекономічні стратегії та цілі з Москвою. Так, у китайсько-американській торгівлі існує проблема зростаючого дефіциту Штатів, який за підсумками минулого року склав рекордні $295 мільярдів, що еквівалентно приблизно 1% економіки США. Проте цю проблему уряди двох країн вирішують між собою, і порозуміння цілком можливе.

Фото: The White House

У контексті економічного тиску адміністрація Дональда Трампа вже двічі запроваджувала підвищені тарифи на китайські товари і двічі вимушена була відмовитись від цього через ризики для американських споживачів. Першого разу Вашингтон у лютому підвищив мита на китайський імпорт на 10% і скасував правило de minimis, яке дозволяло безмитно ввозити до США посилки вартістю менше ніж $800, бо їх обсяг минулоріч досяг 1,4 мільярда! Левову частку таких поштових відправлень склали посилки з Китаю із товарами дисконтних онлайн-ритейлерів Shein і Temu. Після наказу Трампа поштова служба США призупинила прийом відправлень у Китаї та Гонконгу, однак через добу уряд Сполучених Штатів був вимушений скасувати мита на посилки і повернути ситуацію до попереднього стану.

Вдруге тарифи проти Китаю Трамп оголосив у квітні, однак, довівши мита до 145%, вимушений був запропонувати Пекіну торгові переговори, які сьогодні й тривають.

Також потрібно відзначити реагування Китаю на тарифи американської сторони. Судячи з того, як у Пекіні реагували на підвищення Вашингтоном мит, китайська влада готувалася до торгового протистояння завчасно і ретельно. Тому спроби адміністрації Трампа налякати Китай і змусити його виконати вимоги США не принесли очікуваного результату, й у підсумку американці вимушені були відступити. Тож у Вашингтона навряд чи є щось для збільшення економічного тиску на Китай, що не зашкодить самим США.

У військовому відношенні Сполучені Штати сьогодні мають достатній потенціал для стримування Китаю. Пентагон, на виконання зобов’язань перед азійськими союзниками, постійно тримає неподалік КНР – в Японії, Південній Кореї чи Південнокитайському морі – дві авіаносні ударні групи. Підвищувати ще більше військову присутність поблизу КНР для Сполучених Штатів недоцільно, бо це буде сприйняте Пекіном як загроза і може призвести до різкого зростання ризику випадкового зіткнення військових двох країн та спровокувати збройний конфлікт між Китаєм і США. Тож насправді у Сполучених Штатів мало резервів для нарощування будь-якого тиску на Китай, і від російського напряму додати нічого.

УКРАЇНСЬКИЙ ТРЕК

Потрібно зауважити, що, говорячи про небажання поразки Росії, міністр Ван Ї не сказав, чи хотіли б у Пекіні бачити перемогу Москви, як і не уточнив, чи означає це обов’язковий програш України. Китайському керівництву так само не вигідна й перемога Путіна, бо тоді позиції Росії на Глобальному Півдні різко посиляться, а цього в Пекіні не бажають.

Для Китаю, попри неоднозначні заяви його МЗС, найкращим сценарієм є збереження нинішнього статус-кво у російсько-українській війні РФ. Попри гучні пропагандистські заяви Москви, російські війська не можуть окупувати місто Покровськ Донецької області вже майже рік, а місто Часів Яр росіяни пробують захопити з 4 квітня 2024 року. На такі наступальні дії, за даними українського Генштабу, російська влада витрачає понад тисячу солдат щодня. Також Китаю вигідні антиросійські санкції, які є наслідком російської повномасштабної агресії проти України. Тож Піднебесна стає бенефіціаром російської війни, отримуючи максимальну вигоду, зокрема, економічну, при купівлі російських енерго- та інших ресурсів. На додачу, після виходу західних компаній із РФ китайські виробники отримали у своє розпорядження величезний російський ринок і вже освоїли його, витіснивши місцевих виробників.

Розв’язана Росією війна зруйнувала світовий порядок, що існував понад 80 років, та спричинила формування двох таборів  –  демократичного Заходу та союзу автократичних держав, що намагаються залучити до себе країни Глобального Півдня. І саме тут Китай бачить себе лідером, а Росія, що застрягла у війни в Європі, не дуже здатна йому допомогти. Тим більше, що в Сирії, що в Ірані, російська влада показала себе максимально ненадійним союзником.

Проте Москва залишається важливим партнером Китаю, і хоча напряму давати зброю росіянам Пекін не планує, але продавати мікроелектроніку й іншу продукцію подвійного призначення точно не припинить. Росія активно використовує співпрацю з китайськими компаніями в обхід санкцій, зокрема   у Хабаровську за допомогою китайців було побудовано завод, який став одним із головних постачальників дронів для окупаційних операцій російської армії в  Херсонській області.

Після заяв Ван Ї в Брюсселі стає остаточно зрозуміло, що марно очікувати від Китаю реальних кроків для прискорення завершення жорстокої російської війни проти України. Топдипломат Пекіна фактично прямо сказав європейцям навіть не сподіватися схилити Китай на свій бік та підтримати вимоги до Москви припинити агресію.

Фактично, завершилась еволюція позиції Китаю стосовно російсько-української війни, що пройшла шлях від оголошеного у лютому 2023 року «плану з 12 пунктів», де першим було відновлення територіальної цілісності України, через ухвалений із Бразилією у травні 2024-го «консенсус із 6-ти пунктів» зі згадкою про мирні переговори – до нинішнього небажання поразки Росії. Акцент лише на Росії чітко демонструє, чию сторону, за декораціями заяв про нейтралітет, підтримував і підтримує Китай.

Для українців це дуже неприємне зізнання, проте краще знати справжні наміри Пекіна. Примусити Росію зупинити війну допоможе не Китай, а партнери України, ЗСУ і кожен українець, хто вірить у перемогу і робить для її наближення усе можливе.

Володимир Сидоренко, Пекін

Перше фото: Lin Jian/Х

Світ