Присвятив перемогу загиблому братові-воїну

«ІЗ ДИТИНСТВА ХОТІВ БИТИСЯ ЗА ПОЯС»

Головний тренер спортсмена Ігор Наконечний розповів під час пресконференції, що працює з Іваном Курелару понад 10 років.

Ігор Наконечний (зліва)

За словами тренера, його вихованець має значні здобутки як у професійному, так і в аматорському спорті. Він – заслужений майстер спорту України зі змішаних єдиноборств ММА, чемпіон світу з ММА, срібний призер чемпіонату світу з панкратіону. Також має звання майстра спорту України з панкратіону та грепплінгу.

– Іван – перший спортсмен, який в історії професійної ліги BFL здобув такий титул. Це результат багаторічної роботи. Він тренується двічі на день, виступає на змаганнях і постійно працює над собою, – зазначає Наконечний.

Курелару каже, що захопився єдиноборствами ще в дитинстві: дивився по телевізору реслінг і мріяв колись виступати на такому рівні.

– Я просив батьків дати мені роботу наперед, щоби швидше все зробити, бо о 16:00 мав початися реслінг. Уявляв, що колись теж так виступатиму, – пригадує спортсмен.

Згодом хлопець дізнався про один зі спортивних клубів у Чернівцях і вирішив спробувати свої сили. Запитав одразу в тренерів, чи зможе він колись боротися за чемпіонський пояс.

– Мені відповіли, що так. І ось маємо результат. Це вже восьмий мій пояс. Я дуже задоволений, що все виходить. Треба наполегливо працювати, і результат прийде, – каже Іван.

До професійної кар’єри він провів чимало аматорських поєдинків. У професійному ММА титульний бій став для нього четвертим. Попередні три також завершилися достроковими перемогами: один – задушливим прийомом, ще два – технічним нокаутом.

ПІДГОТОВКА ДО БОЮ ТА МРІЯ ПРО UFC

Підготовка до поєдинку може тривати півтора місяця або й довше, пояснює Курелару. Важливо не лише багато тренуватися, а й правильно розподіляти навантаження.

– Коли я прийшов у панкратіон, думав: якщо більше тренуватимуся, то швидше стану чемпіоном. Хотів проводити по три тренування на день. Але треба працювати з розумом. Інколи я дуже заряджений і прошу тренерів додати навантаження, а вони радять: “Не треба, дай тілу відпочити”. Через перенапруження можна втратити сили й не показати себе в бою, – пояснює спортсмен.

Іван Курелару

Титульний поєдинок відбувався за форматом п’ять раундів по п’ять хвилин із хвилинними перервами. Команда готувала Івана до повного бою, хоча перемогу вдалося здобути вже в другому раунді.

Найближча велика мета спортсмена – виступи в UFC, одній із найвідоміших професійних організацій зі змішаних єдиноборств.

– Звичайно, прагну виграти пояс UFC. Я хотів би виступати у ваговій категорії до 66 кг, але й 70 мені підходять, – додає Іван.

Він зізнається, що перед останнім поєдинком йому довелося скидати значну вагу. Через переживання, пов’язані із загибеллю брата, дотримуватися звичного режиму харчування було складніше. Спортсмен за короткий час скинув близько 7 кг. Проте наголошує, що не радить іншим вдаватися до такого способу підготовки.

«Б'ЮСЯ З ДУМКОЮ ПРО УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ»

Іван розповідає, що його молодший брат Михайло Курелару в 2024 році добровільно долучився до лав 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Після боїв на Курщині у вересні 2024-го вважався зниклим безвісти. Згодом його загибель підтвердилася. Михайлові Курелару було 20 років. Церемонія прощання відбулася цьогоріч 30 жовтня в його рідному селі Ванчиківці.

– Брат великий молодець, я ним пишаюся. Не кожен зміг би наважитися на такий крок – добровільно піти захищати країну. Нас було п’ятеро у сім’ї: три сестри і ми з братом. Тепер Михайла немає… Я дуже сумуватиму за ним. Брат назавжди у моєму серці, – каже Іван.

Спортсмен пригадує, що брат дуже підтримував його та хотів, аби він перемагав нокаутом. Саме йому Іван присвятив свій чемпіонський пояс.

Іван Курелару також є військовослужбовцем Національної гвардії України. Зауважує, що під час міжнародних змагань особливо гостро відчуває відповідальність за те, кого представляє. Зокрема, згадав поєдинок на чемпіонаті Європи з панкратіону проти спортсмена з Росії, якого переміг у боротьбі за вихід до фіналу.

– Я казав собі, що б’юся за наших хлопців. Цю перемогу присвятив усім військовим і своєму братові, – розповідає спортсмен.

Іван вважає, що українські бійці повинні пам’ятати, заради кого представляють свою країну на міжнародних змаганнях.

– Коли виходиш проти представника Росії, треба розуміти, для чого ти це робиш і хто вони для нас. Я щоразу налаштований максимально жорстко. Для мене це бій, у якому потрібно викластися до кінця, ніби востаннє у житті, – говорить спортсмен.

«ЯКЩО ПРОГРАВ – ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ НАД СОБОЮ ЩЕ БІЛЬШЕ»

Іван зізнається, що перед поєдинками відчуває хвилювання, однак воно не заважає йому виходити в “клітку”. Навпаки, допомагає зосередитися на результаті. За плечима спортсмена – вже близько 70 боїв, із досвідом навчився контролювати емоції.

– Я завжди налаштовуюся оптимістично і не допускаю думки, що можу програти. Звичайно, мандраж є, але це нормально. Один із тренерів колись сказав: є спортивний мандраж, а є страх битися. У мене саме спортивний – я переживаю за результат, щоб усе пройшло добре і без травм, – розповідає Іван.

Водночас його мотивують не лише спортивні амбіції. Спортсмен хоче забезпечити родину й облаштувати для мами зручності у будинку в рідному селі.

– Я люблю своє село і людей, з якими виріс. Але не хочу повертатися до колишнього життя. Прагну заробити, дати своїй сім’ї все необхідне, облаштувати мамі будинок, – каже боєць.

Він додає, що сприймає поразку не як кінець спортивного шляху, а як можливість зрозуміти власні помилки й стати сильнішим.

– Якщо програв – це теж нормально. Треба прийняти це як урок, зрозуміти, де недопрацював, і працювати над собою ще більше, – підсумовує чемпіон.

Галина Олійник, Чернівці

Фото авторки

Новини спорту