«Рамштайн-36»: Європа бере на себе більше, Україна вимагає швидших рішень

Участь у ньому взяли очільники оборонних відомств із 50 країн світу, а також генеральний секретар НАТО Марк Рютте та заступник міністра оборони США з питань політики Елбрідж Колбі.

Українську державу вперше представляли головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий та міністр оборони Євгеній Хмара, які напередодні засідання озвучили нагальні потреби: передача додаткових засобів ППО та ПРО.

Чи почули нас партнери – в огляді Укрінформу.

Фото: NATO

ГОЛОВНІ ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ: «НАТО 3.0» ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ АМЕРИКАНСЬКОГО ПІДХОДУ

Найбільш показовим виступом на 36-му засіданні стала промова заступника міністра оборони США з питань військової політики Елбріджа Колбі. Він наголосив, що союзники повинні готуватися до того, що конфлікт буде тривалим, оскільки Російська Федерація активно відновлює свої збройні сили та оборонно-промисловий потенціал.

Колбі зазначив, що США не відмовляються від підтримки України, проте чітко артикулював зміну ролей: відтепер тягар фінансової та військової підтримки Києва має лягти насамперед на європейських партнерів. Американський посадовець наголосив, що Сполучені Штати не можуть спрогнозувати терміни завершення цієї війни, але їхньою метою є тривалий мир, і реальність вимагає від Європи прискорення власного переозброєння та реіндустріалізації.

У цьому контексті він згадав про так зване «НАТО 3.0». Йдеться про ініціативу PURL (Prioritized Ukraine Requirements List) та програму Jumpstart. Суть механізму полягає в тому, що європейські союзники беруть на себе провідну фінансову роль і закуповують критично важливе обладнання, зокрема ракети-перехоплювачі та боєприпаси американського виробництва, для потреб ЗСУ. Таким чином, європейські інвестиції не лише підтримують обороноздатність України, а й інтегруються в американську оборонно-промислову базу, стимулюючи її розвиток. Це класична політика прагматизму, де інтереси безпеки конвертуються в економічні вигоди для виробника озброєнь.

Фото: NATO

Успішність цього підходу підтвердив генеральний секретар НАТО Марк Рютте. У своєму виступі він повідомив, що лише протягом минулого року союзники виділили понад 10 мільярдів доларів США на механізм PURL та програму продажу американської військової техніки за кордон (FMS) для України. З цієї суми 3,5 мільярда доларів надійшли з кредиту на підтримку України, що, за словами Рютте, є відчутною ознакою безпрецедентної співпраці між ЄС та НАТО. Генсек запевнив, що постачання американської зброї, оплаченої європейськими союзниками, триває безперебійно, і це є критично необхідним для утримання лінії фронту та захисту міст в умовах, коли Росія адаптується та нарощує використання північнокорейських балістичних ракет і реактивних безпілотників.

Фото: NATO

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, як співголова зустрічі, фактично прийняв пас від американського колеги, продемонструвавши готовність Берліна бути одним із європейських лідерів цього процесу. Пісторіус прямо заявив про розуміння неминучого посилення російських авіаударів по цивільній інфраструктурі у період похолодань. «Україна змагається з часом. Зима наближається», – наголосив глава Міноборони ФРН, визнавши підготовку української енергосистеми та міст до зими найвищим пріоритетом для Альянсу.

Важливою деталлю виступу очільника Бундесверу стало визнання того факту, що амбіції Кремля не обмежуються українськими кордонами. Пісторіус наголосив на використанні Росією гібридних методів проти європейських демократій, навівши як конкретний доказ нещодавній інцидент із невідомими дронами в аеропорту Лейпцига, за яким стоїть російська сторона. Це означає, що європейський істеблішмент остаточно позбувся ілюзій щодо можливості локалізувати конфлікт. Пісторіус визнав, що країнам ЄС непросто знаходити баланс між забезпеченням власних армій та допомогою ЗСУ, однак звернувся до колег із категоричним закликом: «У разі сумнівів вирішуйте на користь України».

Фото: Міністерство оборони України

Своєю чергою, український міністр Євгеній Хмара запропонував союзникам абсолютно новий формат комунікації. Замість риторики прохача, Україна вийшла з пропозицією «взаємовигідного партнерства», де підтримка трактується не як благодійна субсидія, а як пряма інвестиція у європейську безпеку.

По-перше, Хмара чітко розставив військові пріоритети: для захисту інфраструктури Україні терміново потрібно 300 ракет-перехоплювачів до систем Patriot, 500 ракет класу «повітря-повітря» для боротьби з крилатими ракетами, а також переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) та 2 мільярди доларів фінансування на виробництво безпілотників. Міністр застосував інноваційний «бартерний» підхід: розуміючи, що більшість із законтрактованих за кредитні кошти ЄС тисячі ракет для Patriot надійдуть лише в наступні роки, Київ просить передати йому ракети з наявних складів партнерів зараз, зобов'язуючись повернути ці борги вдосконаленими боєприпасами з майбутніх поставок за нинішніми контрактами. Ця пропозиція відображає гострий дефіцит часу, з яким стикається українська протиповітряна оборона.

По-друге, Євгеній Хмара приділив особливу увагу технологічному виміру війни. За його словами, до 90% успіхів Сил оборони України на полі бою нині забезпечуються саме використанням дронів. Російська стратегія перетворення конфлікту на війну виснаження та ресурсів наштовхується на українську ставку “розумні технології та швидкість”. Міністр повідомив, що український ОПК вже випробовує в бойових умовах дешеві засоби перехоплення реактивних «Шахедів», що є критично важливим для збереження дорогих західних зенітних ракет.

Фото: NATO

Міністр оборони Великої Британії Вес Стрітінг, підтримуючи тезу про необхідність максимізації зусиль до настання зими, підтвердив безальтернативність курсу Лондона. Він заявив, що Росія має чітко усвідомити непохитність Заходу в підтримці української боротьби, яка, за його словами, є боротьбою за свободу всієї Європи.

АУДИТ ДОПОМОГИ: РЕАЛЬНІ ПАКЕТИ ПРОТИ ГЛОБАЛЬНИХ ОБІЦЯНОК

Практичним результатом 36-го засідання Контактної групи стало оголошення низкою держав конкретних пакетів підтримки, які загалом корелюються з українськими запитами.

Головним донором у європейському сегменті залишається Німеччина. За рішенням Бориса Пісторіуса, Берлін здійснює термінову передачу Україні додаткових ракет-перехоплювачів PAC-2 безпосередньо зі складів Бундесверу. Крім того, німецька сторона значно розширює постачання ракет класу «повітря-повітря» AIM-9, продовжує регулярну передачу високоефективних систем ППО IRIS-T (середньої дальності) та керованих ракет до них. Німеччина не обмежується протиповітряною обороною: анонсовано передачу бойових літаків F-16, закупівлю розвідувальних і ударних безпілотників, а також фінансування кількох десятків тисяч артилерійських снарядів підвищеної дальності. Останні будуть закуплені через британський консорціум артилерії та ППО. Цікавою інновацією стала участь ФРН у розбудові проєкту City Dome («Міський купол») – спеціалізованої комплексної системи захисту українських міст від комбінованих атак безпілотниками та ракетами.

Велика Британія, зі свого боку, підкріпила заяви Веса Стрітінга фінансово, виділивши 100 мільйонів фунтів стерлінгів (116 млн євро) на пакет засобів протиповітряної оборони для України напередодні зими, що включає ракети Patriot. Озброєння постачатиметься за допомогою механізму PURL. Стрітінг також прозвітував про успішне виконання липневого етапу поставок: Сполучене Королівство у липні вже передало Україні боєприпаси для великокаліберної артилерії, а найближчим часом фронт отримає ще десятки тисяч снарядів, профінансованих коаліцією у складі Німеччини, Данії, Литви, Нідерландів, Норвегії та Швеції. Також Лондон підтвердив зобов'язання своїх попередників щодо передачі 120 тисяч безпілотників цього року. З цієї кількості 25 тисяч уже надійшли на фронт, а до початку зими ЗСУ отримають ще 95 тисяч дронів різних типів: від засобів спостереження до ударних платформ, здатних атакувати цілі безпосередньо на території РФ.

Нідерланди зробили потужний фінансовий внесок у технологічну війну, виділивши 300 мільйонів доларів у межах проєкту «Лінія дронів» та пообіцявши передати 300 спеціалізованих ракет для знищення ворожих БпЛА.

Інші союзники також анонсували важливі транші підтримки. Норвегія розблокувала раніше оголошений пакет у розмірі 200 мільйонів доларів спеціально на закупівлю ракет для систем Patriot. Польща готує масштабний пакет допомоги вартістю 50 мільйонів євро, левова частка якого піде на засоби протиповітряної оборони. Швеція передає пакет підтримки на 28 мільйонів доларів, половина з якого (14 мільйонів) спрямовується у фонд PURL. Аналогічним шляхом пішла Литва, оголосивши внесок у розмірі 10 мільйонів доларів до механізму PURL. Іспанія профінансує закупівлю пального на суму 2 мільйони євро через Агенцію НАТО з підтримки та постачання, а також надасть власні ракети ППО та артилерійські боєприпаси. Естонія, демонструючи стратегічне бачення, офіційно закріпила зобов'язання продовжувати підтримку України на рівні щонайменше 0,25% від свого ВВП аж до 2027 року.

Поруч із цим Україна отримала схвалення Європейським Союзом заявки на закупівлю ракет до комплексів Patriot за рахунок кредиту в розмірі 90 мільярдів євро. А ще – Франція підтвердила передачу у координації з Італією зенітних комплексів SAMP/T та далекобійних протиракет Aster, робота над постачанням яких «триває» просто зараз.

* * *

Підсумки «Рамштайну-36» остаточно фіксують концептуальний перехід союзників від стратегії ситуативного «гасіння пожеж» до довгострокового індустріального планування. Осіння військово-дипломатична кампанія Заходу зосереджена навколо ключового пріоритету: виживання української інфраструктури під захистом інтегрованої протиповітряної оборони.

Україна на цьому засіданні продемонструвала якісно новий, дорослий рівень суб'єктності. Заяви про готовність укладати нестандартні бартерні угоди обміну майбутніх ракет на наявні зі складів партнерів та жорстка констатація того факту, що фінансова підтримка – це вигідна інвестиція, а не субсидія, встановлюють нові, більш прагматичні правила гри. Європа, відчуваючи тиск з боку Вашингтона (про який відкрито заявив заступник міністра оборони США), змушена брати на себе левову частку відповідальності за континентальну безпеку. Західний альянс починає остаточно розглядати український фронт як передову лінію своєї власної протиповітряної та наземної оборони, інвестуючи мільярди у те, щоб російські гібридні загрози, згадані німецьким міністром, не стали військовою повсякденністю для європейських міст. І хоча попереду на Україну чекають надзвичайно важкі місяці, консолідація союзників навколо забезпечення стійкості українського неба напередодні зими дає підстави для стриманого, але обґрунтованого оптимізму.

Мирослав Ліскович. Київ

Світ