Вчені довели, що індіанці Південної Америки перепливали Тихий океан

Команда виявила ознаки генетичної домішки, які вони простежили до однієї події контакту в той час, і це може означати переосмислення розвитку островів до того, як європейські торговці і місіонери прибули туди на початку XVIII століття.

Самі довгі фрагменти індіанського геному зі схожим набором мутацій зустрічалися серед жителів Північних і Південних Маркізьких островів. Подібні збіги говорять про те, що їх предки першими зустрілися з вихідцями з Америки. Згодом носії цих генів поширювалися по Полінезії, рухаючись на південь і південний схід.

Цікаво, що це перше генетичне дослідження, яке показало, що початковою точкою контакту для американських мандрівників був не острів Пасхи (Рапа-Нуї) – найближчий до Південній Америці острів – а скоріше один з східних полінезійських архіпелагів, таких як Південні Маркізькі острови.

Цю ж ідею раніше висував норвезький дослідник і антрополог Тур Хейєрдал, який здійснив подорож з Перу на острови Туамоту на плоту під назвою «Кон-Тікі», щоб показати, що такі подорожі були можливі.

Подорож Хейєрдала було натхненне легендами остров’ян, які вважали, що їх предки прийшли зі сходу.