Принцип «Ніколи знову» не може означати бездіяльність перед агресором – німецька історикиня

За словами Девіс, інструменталізація теми Другої світової війни в Росії, особливо щодо України, розпочалася задовго до 2014 року, а в місяці, що передували повномасштабному вторгненню у 2022 році, це було ще більш радикалізовано.

Вона наголосила, що в Німеччині тривалий час не помічали ці процеси через "виражену самоцентричність" та віру в те, що конфлікти можна розв’язати виключно діалогом і дипломатією.

"Чому в Німеччині цього так довго не помічали? Це слушне запитання, адже насправді все було очевидно. Однією з причин є виражена самоцентричність. Люди переносять власні уявлення, наприклад, віру в те, що конфлікти можна розв'язати через діалог і дипломатію, – на інших. Це "ігнорування реальності" було помітним ще у 2014 році", – сказала Девіс.

Історикиня додала, що "свою роль відіграла й певна колоніальна зверхність щодо України".

"Крім того, багато хто не міг собі уявити, що одна держава може напасти на іншу на основі псевдоісторичної, націоналістично-імперської ідеології. Це було поза межами їхньої уяви – хоча все було на виду", – заявила вона.

Читайте також: Війна РФ проти України змінила стратегічну культуру Німеччини – президент BAKS

Німеччині було складно прийняти необхідність рішучої військової підтримки України також через власний історичний досвід.

"Те, що це довго було важко прийняти, пов'язане також з історичним досвідом: Німеччина знає насамперед роль агресора, а не роль жертви, якій загрожує знищення. Такі країни, як Польща, мають цей досвід, тому розуміння там було значно більшим. Саме через це ми мали всі ці абсурдні відкриті листи після повномасштабного російського вторгнення, автори яких виступали проти постачання зброї Україні", – зазначила дослідниця.

Як повідомляв Укрінформ, професор історії Єльського університету, дослідник фашизму Тімоті Снайдер заявляв, що фашизм як ідея не був переможений, і нині носієм цієї ідеї є російська держава.

Фото із архіву Франциски Девіс

Світ