Танзанія – Україна 14 порівнянь (фото екскурсія)

За мотивами нещодавньої подорожі у Танзанію, проведу порівняльну характеристику цієї країни з нашою ненькою.

Всі викладені міркування є моєю суб’єктивною думкою, а не глибоким соціально-економічним аналізом 🙂

1) Рівень життя. В Україні вищий, у нас не так засрато (автор) все навколо, набагато краще з гігієною, торгують переважно супермаркети або просто гарні магазини, а не щось маленьке та обшарпане, схоже на будку бегемота 🙂

2) Дороги. Приблизно однакові, можливо у Танзанії у цілому трошки кращі, але у межах статистичної похибки

3) Побутова корупція (нижній рівень, верхній не мав можливості дослідити). У Танзанії значно вищий рівень, поліція може просто так зупинити авто і поскаржитися, що у них низькі зарплати і т.д..

4) Їжа – в Україні різноманітніша та смачніша, але окремо по фруктах Танзанія виривається на кілометр уперед, особливо манго, вони тут божественні, настільки, що один чоловік з нашої групи не злякався піти за ними на 2-км від готелю по стрьомних (автор) районах і купив собі 17-кг. Я злякався так зробити й тепер гризучи банальні яблука, трохи йому заздрю.

5) Одяг. В Україні одягаються багатше, але танзанійці, особливо жінки, настільки привабливо виглядають у своїх яскравих, насичених різними кольорами халатиках, хустках та тогах, що якби я не мав чудової дружини-красуні, то міг би й закохатися.

6) Рівень володіння англійською мовою. Танзанія приблизно на пів світлового року попереду. Тут майже всі, особливо молодь чудово володіють англійською мовою. А так тому, що вона друга державна. Мені було м’яко кажучи ніяково, що деякі місцеві, які з вигляду навіть туалетним папером користуються лише на свята, дають мені значну фору у володінні англійською.

7) Рівень щастя людей. Танзанія трохи попереду, люди тут щасливіші, ніж в Україні, хоча і значно бідніші. Сумні, заклопотані обличчя зустрічаються, але рідше, ніж у нас. До слова, найвищий рівень щастя всюди, де я був – у Домінікані.

8) Забюрократизованість. Україна набагато краща у цьому плані. У Танзанії, щоб туди заїхати, треба оплатити візовий збір $50 (для американців $100), потім вистояти зо п’ять черг до чиновників, заповнювати якісь форми, передавати папірчики від одного вікна у друге і т.д. Таке враження, що всі мешканці сонячної системи тільки та мріють про те як незаконно приїхати у Танзанію на ПМП, тому місцеві відгородилися редутами паперових чиновників-дармоїдів. Виїхати звідти не легше.

9) Сервіс у маленьких аеропортах – це за мотивами пісні “Anarchy in UK” – підбігають, забирають валізи, далі беруть за це приблизно долар :), незрозумілим чином маркують вантаж, продають у залі очікування каву та чай без цінників, називаючи при цьому різні ціни, ну і можна торгуватися. Правда я ніколи не пробував торгуватися у Борисполі, тому 100% стверджувати, що у нас не можна, не буду 🙂 Україна тут перемагає

10) Шкідливі звички. Танзанія впевнено перемагає. Тут не п’ють та не палять. Молоді люди можуть сидіти собі в кафешці, спілкуватися і пити пепсі-колу. Це нормально, виявляється так можна. І українцям варто зрозуміти, що можна просто посидіти компанією і попити безалкогольні напої та щоб поспілкуватися не обов’язково випити по 5 віскі та викурити 2 кальяни. Для здоров’я нації – це важливо.
Що стосується наркотиків, то місцева молодь їх вживає, але це швидше виняток, хоча по набережній Занзібару ходили місцеві дилери та пропонували кокаїн. Нас це не цікавило, але, якщо є пропозиція, то має бути й попит.

11) Екологічність. Як не дивно, Танзанія також значно попереду. Все геніальне просто – тут заборонені пластикові кульки, пластикові наклейки на пляшки й т.д.. Внаслідок бідності країни, не заборонена пластикова тара. Як наслідок, на узбіччях не валяються тони кульків, як це у Єгипті або Йорданії.

12) Працелюбність. Як не дивно, Україна суттєво попереду. Чоловіки у Танзанії працювати відверто не люблять, їм подобається цілими днями про щось між собою триндіти, дивитися футбол та тинятися без справ. Жінки ж працюють набагато більше фізично, переносять на головах на подушках великі вантажі, виконують всю хатню та майже всю сільськогосподарську роботу і взагалі виглядає так, що жінка у сім’ї швидше прислуга, ніж рівноцінна половинка.

13) Коронавірус – тут ніхто не боїться і не носить пов’язок, хоча в аеропорту міряють температуру. І це не дивно, достатньо лише почитати про малярію та жовту лихоманку.

14) Цікавинки – у готелях ми спали у “коконах”, тобто матрац заправляється у щось подібне на штору, що кріпиться угорі на гачку і добре захищає від комах. У Занзібарському готелі видають браслетики не пластикові, а зроблені з простенької біжутерії відповідного кольору, які прикольно закручуються спеціальним кріпленням – дуже гарно виглядає, рука не піднялася викинути, забрав додому. Готельний сервіс намагається працювати ефективно, але може запросто забути поставити у номер рушники 🙂
Офіціанти вдень працюють на барах, а увечері з радістю танцюють на дискотеці, розігріваючи гостей готелю. Танцювати тут молодь дуже любить і робить це класно.

Висновок – Танзанія класна країна і туди варто поїхати за цікавими враженнями, особливо рекомендую сафарі, хоча це і недешеве задоволення. Люди веселі та у більшості дружньо налаштовані.

Україні треба перейняти від Танзанії повну заборону пластикових пакетів, причому просто заборонити та виставити дуже великі штрафи, а не щось обговорювати чи слухати демагогії, що люди й так бідні, а тут будуть переплачувати за паперові пакети.

Ще потрібно ввести другу державну мову – англійську, це відверне молодь від бідної та бикуватої російської культури та навпаки, приверне до багатої світової англомовної культури.

Автор: Yaroslav Petryshyn