“Волинка для мене – синонім волі”: історія київського музиканта, який приїхав до Тернополя

Музикант з Києва Володимир Бурневський 10 років грає на волинці. Він їздить містами, щоб піднімати настрій людям. Чоловік приїхав до Тернополя і розповів Суспільному, що вподобав цей інструмент, бо в Україні на ньому мало хто грає й волинка часто дивує людей.

За його словами, грав на волинці під час Революції Гідності, а також піднявся з інструментом на найвищу гору країни — Говерлу.

До Тернополя музикант приїхав втретє. У місцевому парку грав українську пісню “Ой у лузі червона калина”. Каже, в репертуарі багато українських мелодій. Усі підбирає на слух.

“Ці мелодії модні, вони красиві, на часі. Це мій вибір. Ще одна мелодія —”Козацькому роду нема переводу”. Вона також, ніби для волинки написана. Українських мелодій в мене в репертуарі штук 40. В принципі, будь-яка мелодія підходить”.

Окрім українських пісень у репертуарі також шотландські, іспанські та бретонські мелодії.

“Волинка легка. І мені один музикант сказав цікаву річ: “Треба людей чимось дивувати”. І я вибрав волинку, тому що я помітив, що в нас це рідкісний інструмент і вона звучить гучно, і на неї зразу звертають увагу. Підходять люди, спілкуються, це буває дуже приємно і цікаво”.

Володимир грає на іспанській волинці. Каже, вона тихіша та менша, аніж шотландська. Складається з мішка та декількох трубок.

“Складається з мішка — це головна частина, яка нагадує первинний компресор. Йде вдувалка з силіконом, коли ми вдуваємо, але потім повітря не випускається. Потім йдуть бурдони, які оснащені такими пищиками карбоновими, як у акордеона. І коли вдуваємо повітря — вони гудять. Один дає басовий тон, і так само бурдон тенор, який дає вищий звук. А також спеціальна ігрова дудочка, в яку вставляється основна частина — чантра. Її в іспанії називають “палєта”, а в нас пищик — від слова пищати”.

Перед тим, як зіграти на інструменті, Володимир налаштовує його та надуває міх.

“Волинка — дуже примхливий інструмент. Багато залежить від температури, повітря та вологості. Інструмент веде себе непердбачувано. Якщо холодно, буває, що ця тростина стискається і треба брати плоскогубці, щоб трошки підігнути та зробити отвір. А звук перевіряється слухом”.

Його виконання пісні “Ой у лузі червона калина” на Майдані, розповів музикант, потрапило в документальний фільм.

“Тоді в мене була інша волинка — українська, яка має назву “коза-дуда”. Через два роки мій товариш мені новину розказав, що ми потрапили у фільм “Все палає”. Найкращий фільм про Майдан”.

Музикант грав на волинці й на найвищій горі України — Говерлі. Три роки тому там виконав марш українських націоналістів. Тоді одягнув шотландський костюм.

“Це просто романтика. Я себе відчув якимось середньовічним шотландським персонажем, ніби Вільям Воллес. Коли ти ідеш у цьому шотландському костюмі, а ліворуч і праворуч гори”.

До повномасштабної війни Володимир Бурневський працював музикантом у закладах Ірпеня та Бучі. А зараз з волинкою їздить містами України.

“Волинка і воля — це таких два синоніми, і я дуже часто виїжджаю в різні міста, в яких я ні разу не був. Почав з Житомира, Красичів, Бердичів, а далі пішло — поїхав у Вінницю, був у Львові. Я несу культуру, несу звуками радість, я стараюся робити своє діло гарно, щоб людям піднімати настрій і дух. Я побачив оцінку того, що роблю. Я піднімаю дух людям і це важливо”.

Загалом Володимир Бурневський побував вже у 15 містах.

Читайте також