Чому в Україні так багато нафти і газу, а українці такі бідні
Свою нафту нікому продавати, а продаємо газ занадто дешево.
Нещодавно президент США Дональд Трамп, з’ясувавши, що в Україні найбільші розвідані запаси нафти в Європі заявив: «Якщо у них так багато нафти, чому у них так мало грошей?». Як виявилося, в Україні схожа ситуація і з видобутком природного газу. І хоча коронавірус обвалив ціни на «чорне золото» у США вже говорять про подорожчання нафти до 180 доларів за барель. Так що, можливо, в українців з’явиться шанс розбагатіти на нафтодоларах.
Сайт «Сегодня» розібралася, що заважає українським нафтовикам і газовикам видобувати стільки нафти і газу, щоб не тільки забезпечити країну, але ще й експортувати, заробляючи гроші.
Що приховано в наших надрах
За офіційними даними Держгеонадр, у надрах країни знаходиться 109,57 млн тонн технічно доступних на сьогодні запасів нафти і 840 млрд куб. м технічно доступних запасів газу. Це набагато менше, ніж, наприклад, в Іраку, де тільки нафти близько 20 млрд тонн. Серед країн Європи найбільш значні запаси нафти в Норвегії – 1 млрд тонн. На весь Євросоюз припадає ще 0,91 млрд тонн, з них у Великобританії – близько 700 млн тонн і в Румунії – 80 млн тонн. Газу в Норвегії – 1,78 трлн куб. м видобутих запасів, у країнах ЄС запасів газу практично немає, найбільше його в Румунії – 0,11 трлн куб м.
Українські запаси зосереджені в чотирьох нафтогазоносних провінціях, які складаються з 11 областей і 35 нафтогазоносних перспективних регіонів. Як правило, газ і нафту добувають паралельно.
Головні регіони видобутку українських вуглеводнів:
- Східний (Дніпровсько-Донецька западина і північно-західна частина Донбасу),
- Західний (Волино-Подільська плита, Прикарпаття, Карпати і Закарпаття),
- Південний (Причорномор’я, а також у межах виключної економічної зони Чорного та Азовського морів).
Скільки добувають і скільки треба Україні
За даними Держслужби статистики, за 2019 рік державні і приватні компанії України видобули близько 1,6 млн тонн нафти і близько 20 млрд куб. м газу. При цьому в країні спожито 8,7 млн тонн бензину і дизпалива, що в 5,5 разів більше, ніж видобуто нафти. Очевидно, що збільшити видобуток нафти уп’ятеро, та ще за короткі терміни (2-3 роки), щоб не імпортувати паливо, навряд чи реально.
Газу українська промисловість, комунальні підприємства і населення використовували в 2019 році понад 30 млрд куб. м або в 1,5 рази більше, ніж отримали. Держпрограмою “20/20” планувалося довести видобуток газу “Укргазвидобування”, що входить в структуру “Нафтогазу”, до 20 млн тонн, але вона не була виконана.
Українська нафта країні не потрібна
Поки наші нафтодобувачі намагаються хоча б утриматися на досягнутих рубежах, вкладаючи кожну зайву копійку в модернізацію обладнання та розвиток виробництва. За офіційною інформацією «Укрнафти», в 2018 році вдалося наростити інвестиції на 8%, за рахунок чого капітально відремонтували 121 свердловину, провели 17 операцій гідророзриву нафтоносних пластів, за рахунок чого збільшився обсяг видобутку на виснажених родовищах. Але з-за використання зношеного устаткування, видобування одного бареля нафти (159 л) обходиться компанії в $18,5 за барель, при міжнародних стандартах $10 за барель.
За словами директора спецпроектів Науково-технічного центру «Психея» Геннадія Рябцева, нинішнє керівництво «Нафтогазу» не зацікавлена в нарощуванні видобутку нафти.
«Стратегія – зосередитися насамперед на видобутку газу, адже добувати нафту набагато менш вигідно, ніж газ, через необхідність великих інвестицій у геологорозвідку нафтових покладів і модернізацію бурових установок, яким вже 50 років і більше, – говорить Рябцев. – Об’єктивні причини – у нас немає компактно розташованих, та ще на невеликій глибині, гігантських родовищ нафти, як у Кувейту, Ірану, Іраку. Те, що було, виснажене за останні півстоліття на 80-85%.
Якщо згадати, то в 1972 році в Україні видобули рекордні 14,4 млн тонн нафти, а майже 30 років тому, у 2001 році – вже 3,7 млн тонн, в 2019 році – 1,6 млн тонн. А розробляти дрібні, з незрозумілою перспективою видобутку свердловини, «Нафтогазу» не цікаво. При виборі топ-менеджерів, куди направити прибуток – до держбюджету, отримавши 1% у вигляді бонусу, або на буріння нових свердловин, які дадуть віддачу через 2-3 роки, не отримавши при цьому у вигляді бонусу нічого – відповідь очевидна. Якщо відсутня довгострокова детальна стратегія інвестування в розвиток галузі, про яке збільшення видобутку можна говорити?».
Рябцев говорить, що для збільшення видобутку нафти, «Держгеонадра» треба більше видавати ліцензій невеликим приватним структурам. В останні роки цей процес йде, але туго через забюрократизованість, корупційної складової і небажання місцевої влади давати дозвіл на розробку надр.
Втім, в «Держгеонадра» повідомили, що після прийняття закону про відрахування до місцевих бюджетів 5% доходу від продажу видобувною компанією нафти, ситуація покращилася. Але внесок невеликих компаній в загальний обсяг видобутку поки що невеликий: не більше 10%.
Ще одна проблема – навіть ті невеликі обсяги нафти, яку добули, нікуди дівати. Адже за роки незалежності закрилися всі нафтопереробні заводи (близько десяти), крім двох – Кременчуцького НПЗ і Шебелинського ГПЗ. А їм нафти українського видобутку вистачає з лишком. Експортувати нафту «Укрнафті» заборонено законом, тому і нарощувати обсяги видобутку нафти, яку потім не продаси, сенсу небагато. Тобто одночасно зі зростанням видобутку нафти треба відновлювати НПЗ, а ще краще – будувати нові.
Газ: поки доступний тільки трильйон кубів
У минулому році держкомпанія “Укргазвидобування” видобула рекордні 15,5 млрд куб. м. газу, проте їй так і не вдалося досягти показника, закладеного в урядовій програмі “20/20”. Глава газового дивізіону «Нафтогазу» Андрій Фаворов зазначив: з-за того, що родовища виснажені в середньому на 85-90%, видобуток компанії природним способом щорічно зменшується на 1-1,5 млрд куб. м. тобто, щоб просто залишатися на місці», потрібно щорічно нарощувати видобуток на такий же обсяг – за рахунок інтенсифікації свердловин, нового буріння.
«Нам вдалося не лише втриматися від падіння, але і наростити обсяги до 15,5 млрд куб. м. Це максимум, чого можна досягти за рахунок ефективного використання старих родовищ», – упевнений Фаворов.
Як роз’яснив нам експерт нафтогазової галузі Андрій Закревський, в Україні залишилося всього 85 млрд куб. м легкоизвлекаемых запасів газу, вартість видобутку яких в середньому $60 доларів за 1000 куб. м, включаючи 70% податків, які стягує держава в бюджет. Єдиний спосіб значно скоротити собівартість видобутку важковидобувних запасів – це забезпечити масовість впровадження сучасних технологій видобутку: колтюбинга, ГРП, снабинга, горизонтального буріння.
«Треба перевести поняття «важковидобувних запасів» в економічну площину, створити надмірність сервісів, як у Північній Америці. А поки, кожен крок до видобутку газу залишився призводить до подвоєння інвестицій, – аналізує Закревський.- Для того, щоб добути ще 350 млрд куб. м важковидобувних запасів, які знаходяться на великій глибині – понад 6 км – треба вкладати в підтримку видобутку не менше 24% коштів, виручених від продажу газу, і ще 50% в розвиток видобутку. І 70% податків від вартості. При цьому собівартість видобутку буде вже $250 за 1000 куб. м. Далі йдуть так звані ресурси, їх 600 млрд куб. м. Вони знаходяться на ще більшій глибині. Щоб їх здобути, треба вкладати в розвиток вже 60% отриманих коштів, а собівартість досягне $280 за 1000 куб. м. В сумі це трохи більше 1 трлн куб. м газу, які реально здобути, якщо вкладати гроші в розвиток видобутку. Решта 5, 5 млрд куб. м українського газу, про яких кажуть вчені, це перспективні запаси, освоєння яких можливо тільки в майбутньому, коли з’являться більш ефективні технології. І тільки масовістю їх застосування можна досягти зниження ціни на газ, як це відбулося в США при «сланцевої революції».
Не інвестуємо, а проїдаємо
Згідно Енергетичної стратегії, прийнятої Кабміном ще в 2017 році, видобувати 30 млрд куб. м газу в рік планувалося тільки в 2035 році. При цьому і в нафтову, і в газову галузь для нарощування видобутку потрібні регулярні багатомільярдні вкладення, з якими складно: в ціні газу не закладена інвестиційна складова, щоб він не виявився занадто дорогим. Решту наші влади відбирають у вигляді податків і наповнюють «держбюджет проїдання».
Тому в найближче десятиліття Україна самостійно навряд чи може стати енергонезалежною. Потрібен потужний іноземний інвестор. Але він не прийде, поки не буде впевнений в цілості своїх інвестицій і одержання з часом прибутку. На думку експертів, поки українські закони цього не гарантують.