Вдень навчають дітей, вночі захищають Київ: як учителі чергують у складі вогневих груп ППО

На початку повномасштабної війни Олена Гиренко сама пішла до військкомату, проте там їй відмовили через вік. Тоді вона вирішила долучитися до добровольчого формування#42. До війни жінка була професійною спортсменкою, тому мала фізичну підготовку та навички, які могли стати в пригоді. Зокрема, вона вже близько 30 років водить автомобіль, тож на початку саме за кермом вона й виконувала свої завдання – була водієм.

Згодом пані Олена долучилася до бойових чергувань у складі вогневої групи ППО.

“На чергування я виходжу 1-2 рази на тиждень на добу. Про свій досвід учням не розповідаю, але думаю, що всі в курсі. Адже у 2022 році всі знали, що я пішла в Добровольче формування. Я тут, бо мені є що захищати – діти, домівка, моя Батьківщина”, – говорить Гиренко.

Для директора ліцею шлях до вогневої групи ППО почався так само з бажання захищати Київ. Спочатку долучився до Добровольчого формування, пізніше  вже безпосередньо до складу вогневої групи.

“Для мене мобільна вогнева група – це передусім можливість захищати своє місто, мирних мешканців, людей, які тут живуть. На той момент ми з певних причин не могли бути на передовій, але могли виконувати свою роботу тут і таким чином робити свій внесок в обороноздатність країни”, – підкреслює Андрій Сірий.

Він зазначає, що труднощів доволі багато, але про все не можна говорити відкрито, оскільки це стосується специфіки служби та питань безпеки.

“Щодо самого чергування – від моменту заступання і до його завершення ми перебуваємо в готовності виконувати поставлені завдання. Фактично чекаємо на момент, коли може з’явитися повітряна ціль, щоб виконати свою роботу. Але насправді найкращий варіант, щоб таких цілей взагалі не було, щоб ми ніколи не бачили їх на планшеті, не доводилося переходити в бойову готовність, і щоб усе це якнайшвидше завершилося”, – каже директор ліцею.

Попри службу, головною частиною його життя залишається школа. Його ліцей є пунктом незламності, і під час повітряних тривог туди приходять місцеві мешканці, які перечікують небезпеку в укритті. Тому під час тривоги директор відповідає не лише за учнів і працівників, а й за людей, які прийшли до укриття.

Чоловік також не вважає за потрібне спеціально розповідати учням про свої бойові чергування, адже багато дітей мають родичів, які зараз воюють або вже пройшли через бойові дії.

Для пані Олени та пана Андрія  війна змінила звичний ритм життя, але не змінила головного – їхньої відповідальності за тих, хто поруч. Удень вони залишаються із дітьми, а під час чергувань долучаються до захисту міста. І ці дві ролі для них зрештою зводяться до одного – робити все для того, щоб зберегти майбутнє країни.

Шевченко Вікторія, Київ
Фото: Мар’янна Котик

Суспільство