Корупція в «оборонці» і як з нею краще боротися

Покарання конкретних корупціонерів, в тому числі і в ОПК — найбільш захоплюючий і популярний, але найменш ефективний спосіб.

Закономірна реакція громадян на факти або навіть чутки про корупцію в оборонно-промисловому комплексі (ОПК), «вживу на війні» — прагнення суворо покарати винних. Втім переслідування конкретних винуватців — трудомісткий, тривалий, а головне — не дуже ефективний процес. На місце звільнених або навіть посаджених прийдуть нові корупціонери, якщо в ОПК збережеться спрямована на максимізацію тіньових доходів система управління, пише видання TEXTY.ORG.UA.

Корупція в «оборонці» призводить не тільки до очевидних негативних наслідків у вигляді обмеження і без того небагатих ресурсів, корторые має можливість виділити Українська держава на зброю і військову техніку. Вона відлякує від оборонної кооперації з Україною західні компанії, які є носіями передових технологій.

Більше того, витрати на розробку нової техніки досягли таких розмірів, що навіть такі потужні держави як Великобританія, Франція або Німеччина вимагають об’єднання зусиль, щоб за рахунок збільшення обсягів виробництва моделі (яку куплять військові в декількох країнах) знизити «захмарну ціну» сучасної зброї. Що і говорити про перспективи України у створенні нових поколінь високотехнологічного озброєння.

І нарешті, всі чудово пам’ятають значення скандалу навколо заступника Секретаря РНБО Олега Гладковського (Свинарчука), який курирував ОПК, на хід виборчої кампанії Петра Порошенка. Подібного роду скандали можуть повторитися з не менш руйнівними політичними наслідками вже для Володимира Зеленського. Вони мають додатковий побічний ефект — зниження легітимності в очах населення державної влади в цілому.

• Ти їх у двері — вони у вікно: скандали, струшують суспільство, можуть призвести до непередбачуваних виборчим наслідків

Безнадійна гонитва собаки за хвостом

Покарання конкретних корупціонерів, в тому числі і в ОПК — найбільш захоплюючий і популярний, але найменш ефективний спосіб. Розслідування тривають довго, і не завжди завершуються обвинувальним вироком. А також не обов’язково для замовника схеми, а не «козлів відпущення». Тобто якщо система створює можливості для незаконного збагачення — ними обов’язково скористаються.

Не варто забувати, що полювання за корупціонерами має високу ціну у вигляді неминучих збоїв в роботі підприємств, відносно посадових осіб або контрактів яких проводиться розслідування. В умовах триваючої війни ця ціна може стати захмарною.

Показова в цьому відношенні історія яка сталася трохи більше двох століть тому, коли британська корупція була навіть більше української. Призначений Першим Лордом Адміралтейства (умовно міністром ВМС) бойової адмірал Джон Джервіс, який за блискучу перемогу над іспанцями отримав титул графа Сент-Вінсента, скористався укладеним з Наполеоном світом, щоб розчистити «авгієві стайні» поставок флоту. Далі було опір корупціонерів, ретельні розслідування, припинення контрактів.

І як наслідок, коли через рік Наполеон відновив бойові дії, основний «щит» Великобританії — флот був у жахливому стані. Не відремонтовані кораблі, нестача запасів необхідних матеріалів. Професіоналізм і героїзм моряків Королівського флоту дозволив протриматися навіть у цій ситуації. Тому більшість з нас вчить як першу іноземну мову-англійську, а не французьку. Тим не менш адмірал, діючи з кращих спонукань, мало не привів свою країну до поразки.

Це не означає, що не потрібно розслідувати випадки корупції в оборонці. Просто перемога настане тоді, коли кількість таких випадків буде істотно менше з-за правильно побудованої системи управління ОПК.

• Корпорація «Армія». Як чиновники ділять військовий бюджет

Контролер і контрольований в одному флаконі.

Ця система точно не повинна передбачати існування концерну «Укроборонпром», принаймні у його теперішньому вигляді.

Він не виробляє зброю. Це роблять державні оборонні підприємства — його учасники, яких концерн контролює і формує для них загальну політику. І водночас сам є господарюючим суб’єктом, майно якого відокремлено від майна підприємств учасників.

Уявіть податкову, яка веде бізнес спільно з платниками податків? Це щось дуже схоже.

Формально «Укроборонпром» контролює Кабмін. Але, як колегіальний орган, він не може це робити в постійному режимі. Крім того, він призначає тільки двох з п’яти членів вищого органу концерну — Наглядової ради. Інших призначає Президент. Він призначає генерального директора «Укроборонпрому».

Цікавим нюансом є те, що цей незвичайний господарюючий суб’єкт був створений в рамках адміністративної реформи Віктора Януковича 2011 року. Згадуючи легендарний «золотий батон», не важко здогадатися, з якою метою.

• Як мажори організували схему обкрадання української оборонної промисловості

Призначити відповідального

Западная конституційна логіка — за кожну важливу сферу державного управління має відповідати міністр, якого парламент може звільнити, якщо у неї серйозно «налажали». Звичайно, відправляти у відставку весь уряд тільки з-за проблем в «оборонці» — надмірно, а отже — неефективно.

Відповідне міністерство повинно проводити і реалізовувати державну політику у сфері розвитку оборонки. До підлеглого йому органу виконавчої влади нижчого рівня мають перейти повноваження по нагляду за господарською діяльністю державних оборонних підприємств.

Зараз за «оборонку» формально відповідає Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. Але воно не має відповідних важелів впливу, крім того, має занадто багато інших функцій.

Для воюючої країни, яка протистоїть значно більш сильному противнику, окреме міністерство для «оборонки» — зовсім не розкіш. Його відсутність обходиться дорожче.

• Зброя для ЗСУ: ударні БПЛА, БТР-3 Е1, РЛС «Малахіт»

Приватна ініціатива

Для української армії важлива ефективність зброї, а не форма власності підприємства, яке її виготовило. Умовне «Міністерство ОПК» має не тільки направляти державні підприємства, але і сприяти державно-приватному партнерству у виробництві військової техніки.

Переваги конкуренції для споживачів продукції ОПК очевидні. Крім того, приватні компанії здатні більш гнучко реагувати на нові можливості, які відкриває перед виробниками зброї бурхливий розвиток сучасних технологій.

Звичайно «оборонка» — специфічний ринок, інвестувати в який не варто дозволяти кожному. Втім акціонування та продажу частини акцій державних оборонних підприємств приватним інвесторам може суттєво посилити контроль за ефективністю їх діяльності, адже з’явитися суб’єкт, «шкурно» зацікавлений в їх прибутках.

За п’ять років війни Україна змогла відновити виробництво військової техніки та спорядження, і навіть налагодити нове, але до ефективної роботи ОПК ще далеко

Послабити завісу секретності

Зрозуміло, що далеко не все у справі виробництва зброї має бути прозорим для громадськості. Втім нинішній рівень закритості інформації у сфері оборонки — шкідливий рудимент радянської параної, дуже корисний для темних оборудок.

Ціна оборонних закупівель та технічні характеристики вантажівок або санітарних автомобілів для армії значно корисніше для громадського контролю, ніж як дані для потенційного супротивника. В принципі засекречувати треба інноваційні технічні рішення, дислокації нових систем озброєння, але не кількість закуплених одиниць.

• Як змінилася українська армія за 2 роки?

Зробити логіку закупівель зрозумілою

Навіть маючи інформацію про закупівлі, виявляти випадки корупції в «оборонці» не так просто, як здається. Досить часто зловживання залишаться в тіні. Зате голосно звучать помилкові звинувачення в корупції спрямовані на цілком виправдані, а іноді навіть необхідні контракти.

Адже навіть політичне керівництво, не кажучи вже про пересічних громадян, не завжди в повній мірі розуміють пріоритетні потреби структур сектору безпеки і оборони та можливі альтернативи для їх задоволення.

Потенційно ефективний інструмент вирішення відповідної проблеми закладений у прийнятому в 2018-му році Законі «Про національну безпеку України», який створює системи документів стратегічного планування.

В них визначаються наявні загрози — умовно кажучи, до чого готуємося, до продовження позиційної війни на Донбасі, чи в маневрених боях після повномасштабного вторгнення? Ресурси, які маємо — скільки грошей на національну безпеку? Скільки і чого армія вже має? Відповівши на ці питання можна визначати пріоритети закупівель озброєння і військової техніки.

Стратегічний питання і вибір способу отримання зброї.

Розвиток промислового виробництва в Україні буде означати освоєння або збереження технологій, високооплачувані робочі місця. Втім одночасно і є ризик отримати зброю несвоєчасно або неналежної якості.

Закупівля за кордоном — «дірка» у торговельному балансі, втрата власного виробництва, залежність від поставок, які можуть перерватися в самий незручний момент реального загострення. Але також і можливість швидко отримати нову й ефективну техніку.

Останнім часом популярний «змішаний варіант» — угоди з частковою локалізацією виробництва в державі — імпортері. Цей тип угод дозволяє залишити частину грошей і робочих місць в Україні, створює шанс отримати нові технології. Але потрібно зацікавити іноземну компанію, крім того, залежність від іноземного постачальника як правило, все одно зберігається.

У стратегічних документах цілком зрозуміло пояснити, наприклад, чому ми не купуємо в українських заводів нові танки. Модернізувати старі — набагато ефективніше в фінансовому плані, і краще мати 10 модернізованих танків, ніж один новий за ті ж гроші.

Або що сильна протиповітряна оборона і очікуване панування в повітрі потенційного противника істотно знижує шанси на виконання бойового завдання літаками-штурмовиками і ударними вертольотами. Тому повинні натомість працювати над ракетною зброєю, яка може вражати противника з великої відстані. І так далі, по всіх важливих пунктах.

В умовах дефіциту ресурсів і високого рівня загроз практично кожне рішення у сфері оборонних закупівель буде дискусійним. Втім, коли дискусії відбуваються заздалегідь, менше шансів для появи угод, які відразу викликають підозри і звинувачення, начебто масштабної закупівлі вертольотів у Франції для потреб МВС або санітарних машин «Богдан» для армії.

Довгий шлях до перемоги

Всі запропоновані кроки не є панацеєю. Їх ефективність істотно залежить від якості реалізації, в Україні традиційно «кульгає». Від здатності політиків, державного апарату, експертів, ЗМІ скористатися новими можливостями для зростання ефективності українського оборонно-промислового комплексу.

Створення нового міністерства ОПК швидше за все викличе традиційне «фу, нові бюрократи», а «затримання корупціонерів» так подобається виборцям.

Складно сумлінно роздумувати над тим, що важливіше — протиповітряна оборона міст або оснащення тактичними ракетами армії, тому що ресурсів і на те, і на інше одночасно немає. Значно легше і захоплююче — кричати «зрада, все розікрали»

Втім завжди кращі невпевнені кроки в правильному напрямку, ніж швидкий біг по низхідній спіралі.

Автор: Петро Буртянський; texty.org.ua

Події та кримінал