Не бійтеся помилятися. Чому ми завжди вчимося на помилках — і тільки на них

Люди з фіксованим мисленням вважають, що володіють певним рівнем інтелекту і не можуть помітно змінити його. Вони керуються принципом «вище себе не стрибнеш», а помилку сприймає як знак того, що вони недостатньо здатні.

Ті ж, хто володіють гнучким мисленням, орієнтовані на процес розвитку. Вони вважають, що якщо докладуть зусиль і проявлять працьовитість і терпіння, то зможуть значно поліпшити свої здібності. Помилка для них — це привід вчитися.

Теорія Керол Двек заснована на її психологічних експериментах. В одному з них взяли участь понад 400 п’ятикласників. Діти проходили нескладний тест, що складається з невербальних пазлів, після чого їм повідомляли результат. Половину дітей хвалили за те, що вони розумні, а іншу половину — за старання. Потім дітям запропонували вибрати між двома тестами різної складності. Близько 90% дітей, яких похвалили за розум, вибрали більш простий тест, вважаючи за краще зупинитися на вже досягнутому і не втратити репутацію розумних. Діти, яких хвалили за зусилля, були більш безжальні до себе — вони обрали тест складніше, який дозволив їм продемонструвати своє прагнення докладати зусилля.

Потім Двек запропонувала тим же п’ятикласникам пройти дуже складний тест, розрахований на 8-й клас. Учні, яких хвалили за старанність, наполегливо намагалися вирішити завдання і домагалися значних успіхів. Ті ж, кого похвалили за розум, швидко розчаровувалися в собі і переставали докладати зусилля. Свої помилки вони сприймали як ознака поразки і доказ того, що не такі вже вони і розумні.

Таким чином, боязнь зробити помилку негативно впливає на освітній процес, у той час як відсутність цього страху і готовність працювати над помилками гарантує ефективне навчання.