Медведчуковская парадипломатия і шизофренія Путіна

• Розслідування

Медведчуковская парадипломатия і шизофренія Путіна

14:00 | 19.07.2019 2974

За кілька днів до дня голосування на дострокових виборах у Верховну Раду України найбільш проросійський український політик, якщо до нього взагалі можна застосувати визначення «український», голова політради партії «Опозиційний блок-За Життя» Віктор Медведчук засвітився на терені врегулювання конфлікту на Донбасі.

Дана тема є найбільш значущою для українських виборців, і Медведчук активно паразитує на ній, використовуючи в якості політичної технології для катапультування в стіни парламенту. Вже зараз, не маючи будь-яким офіційним статусом, він прагне донести, що є ключовим у переговорах з української сторони, якого готова чути путінська Росія й особисто її диктаторський лідер Путін. На тлі гальмування теми обміну утримуваними з обох сторін особами, Медведчук перескочив відразу на куди більш масштабну тему мирного плану для Донбасу. У цьому контексті і були організовані два взаємопов’язані заходи: по-перше, це презентація Медведчуком якогось «плану» по врегулюванню ситуації на Донбасі у стінах Європарламенту, а по-друге, це його звітний візит до Санкт-Петербурга до Путіна, нібито також з метою ведення переговорів щодо донбаської тематики.

Щодо візиту Медведчука у Страсбург, то туди його запросили двоє депутатів від ультраправих партій, які щедро фінансуються путінським режимом для підриву безпеки країн-членів ЄС. Мова йде про Найджеле Фарадже з UK Independence Party. Він відомий антиєвропейською істерією в період обговорення теми Brexit, критикував санкційний режим проти РФ, і давав позитивні оцінки діяльності Путіна. Також прозвучало ім’я Ніколя Бе з ультраправої пропутінської партії Національний фронт, лідер якої Марін Ле Пен відома своєю дружбою з Путіним. Обидва ультраправих діяча в 2018 році приїжджали в Київ, щоб пролобіювати перед Нацрадою інтереси медведчуківських каналів Newsone і 112 каналу.

Власне, якщо говорити про «план-концепції Медведчука», то його декларована мета «повернути Донбас в Україні, а Україну на Донбас». На сайті, очолюваного Медведчука «Українського вибору» у відкриту зазначається, що документ обговорювався з представниками Донецька, Луганська і Москви, а тепер ось представлений, як відмовилося спонсорованим Кремлем політичним силам, і в Європарламенті.

Медведчук для вирішення проблеми Донбасу пропонує прийняти 5 законів: 1) про особливий статус Донбасу, у вигляді Автономного регіону Донбас» (АРД). Це буде об’єднання територій Донецька і Луганська зі своєю конституцією, Верховною Радою, Кабінетом міністрів, судовими органами. Ідея створення АРД – це не що інше, як модернізована і спрощена «Новоросія», яку раніше активно просував Ст. Сурков.

Під прикриттям широкої автономії ця ракова пухлина буде імплантовано в політичне тіло України з метою її повного руйнування; 2) про місцеві вибори в АРД, які дозволять легалізуватися бойовикам ЛДНР; 3) про амністію, що дозволить терористам зняти з себе відповідальність за військові злочини, і відчувати себе безкарними; 4) про введення в дію закону про АРД; 5) про створення вільної економічної зони на Донбасі, нібито з метою залучення коштів для відновлення Донбасу. План розрахований на 3 роки, тобто якраз до останнього році президентських термінів Ст. Зеленського і Путіна.

Але тут важливо зазначити, що концепцію автономізації Донбасу підтримують лише 20,6% українців, тоді як більшість українців (53,2%) хотіли б вирішення конфлікту шляхом повернення непідконтрольних територій до складу України з тими ж правами, які отримають інші регіони після реформи децентралізації. Про це свідчать дані опитування КМІС, проведеного 5-15 липня. Одним словом, ідея з АРД, це не більше ніж передвиборний PR Медведчука в електоральній ніші, що охоплює частину населення Південно-Східної України.

Такий же промоцією Медведчука виглядає його зустріч з Путіним і Лукашенком. Як відомо тут він підняв питання, більш широкі, ніж АРД, а саме налагодження прямих переговорів між Києвом і ватажками ЛДНР, а також відновлення двосторонніх відносин між Україною і Росією. На рахунок «прямого контакту» між Україною і «ДНР» і «ЛНР», які не мають міжнародного визнання, то тут ми стикаємося з так званої парадипломатией.

Мова йде про спроби росіянами і їх агентом Медведчуком наділити міжнародної суб’єктності субнаціональними адміністративні одиниці України. Посадити бойовиків за стіл переговорів з українською делегацією – давня мрія Москви. Але це буде рівносильно капітуляції не тільки України, але і всього міжнародного співтовариства, зокрема «нормадского формату».

Є підозри, що Медведчук агент КДБ під оперативним псевдонімом «Соколовський» замінює Москві резидентури ФСБ, ГРУ і СВР. Адже поки він є в Україні потреба в них відсутня. Він надзвичайно цінний для росіян, саме з цієї причини Путін проводить з ним особисті зустрічі, що також є елементом стратегії парадипломатии. Адже, як відомо у світовій практиці можна знайти не так вже й багато прикладів, коли глава держави на офіційному рівні приймає представника іноземної держави, що не володіє ніяким офіційним статусом.

В той час, як Путін не хоче зустрічатися з обраним президентом України, він проводить переговори, по суті формально ні з ким. Так, не варто забувати, що Медведчук його кум, але погодьтеся це якесь слабке пояснення настільки високої уваги до його персони. Більше того, саме Медведчука, який має бізнес-проектами в Росії, Москва призначила своїм контактною особою для відновлення двосторонніх відносин з Україною.

Але вся заковика в тому, що Київ їх не зіпсував, а повзуча агресія Кремля, що виразилася в окупації Криму і збройної інтервенції на Донбас. І тут Медведчук хоче показати, що вина в катастрофічному становищі справ між країнами як мінімум в рівній мірі лежить на обох сторонах. Він умовно виступає адвокатом злочинця, який повинен переконати постраждалу сторону, що вона сама спровокувала конфлікт, і повинна йти з повинною, щоб нормалізувати відносини.

Але, про який взагалі нормалізації відносин між Україною і Росією може йти мова, якщо у Путіна відверта шизофренія. Голоси в його голові привели його до того, що він здатний спілкуватися тільки з самим собою. Зайвий раз про це говорить той факт, що замість «нормандського» формату Україна-Німеччина-Франція-Росія, просувається модель чотиристоронніх переговорів Україна-ДНР-ЛНР-Росія. Але це не що інше, як модель «4П», де Путін спілкується з Путіним: Путін у Києві в особі його маріонеткового кума Медведчука – Путін ДНР і ЛНР персоніфікований креатурами ватажків терористів, підконтрольних ФСБ і ГРУ і нарешті Путін у Москві, як лідер російського терористичного режиму.

Як видно з наведеної схеми план-концепція Медведчука несе в собі вкрай високі ризики позбавлення України суб’єктності в процесі ведення переговорах по Донбасу. Переговори можуть стати театром одного актора, і їх закономірним підсумком може бути повна катастрофа української державності. Її можна зупинити лише шляхом консолідації здорових сил українського суспільства, і усвідомленого вибору українців на виборах до парламенту 21 липня 2019 року. Тільки так Україна зможе позбутися від божевільної путінської шизофренії, забирающей все нові та нові людські життя.

Секція «Браво» групи «Інформаційне Опір»

Інформаційний супротив