Як квотування в ЄС б’є по українському агроекспорту та по самих європейцях
Як квотування в ЄС б’є по українському агроекспорту та по самих європейцях
01.08.2025 16:45
Укрінформ
Повернення квот на українську «аграрку» шкодить не тільки українцям, а й європейському бізнесу та споживачам
Заява польських транспортників про збитки через відсутність зерна з України підтверджує очевидне: скасування Євросоюзом торгових преференцій для нашої сільгосппродукції і обмеження на імпорт українських товарів, запроваджені країнами-сусідами, негативно впливають на усі сторони торговельних відносин. Як наслідок – замість того, щоб разом, поєднуючи потенціал і конкурентні переваги ЄС та України, розширювати експансію на ринки третіх держав, кожен із партнерів змушений рахувати свої втрати. Наші виробники і трейдери переймаються, що робити з надлишками товарів, які через квотування й високі мита втрачають конкурентність на ринку ЄС, європейські переробники та перевізники – чим замістити втрачені обсяги агросировини, а тамтешні споживачі непокояться, як це позначиться на вартості продуктів.
КВОТИ ШВИДКО ВИЧЕРПУЮТЬСЯ: УКРАЇНСЬКІ АГРАРІЇ РАХУЮТЬ ЙМОВІРНІ ЗБИТКИ
У зв’язку із завершенням із 6 червня дії «торгового безвізу» (автономних торговельних заходів, запроваджених для українських товарів після початку повномасштабної російської агресії) Євросоюз повернувся до квотування 36 категорій продукції, як це передбачено статтею 29 Угоди про асоціацію з Україною. Тоді як із 2022 року тарифне квотування взагалі не застосовували, а після масових протестів європейських (зокрема, польських) фермерів у 2024-му повернули квоти на «чутливі» для них продукти з України – цукор, яйця, м’ясо птиці, кукурудзу, овес, крупи та мед. Окрім того, кілька країн-сусідів у 2023 році в односторонньому порядку, попри спільні європейські рішення, обмежили постачання на свої ринки українського зерна, а також почали активно противитися його транзиту.
Однак завдяки дії АТЗ, збуваючи продукцію до Європи, українські аграрії і трейдери додатково заробляли до $5 млрд на рік, що, погодьтеся, критично важливо в умовах повномасштабної російської агресії.
Звісно, це не означає, що тепер, коли «торговий безвіз» не діє, ми втратимо всі ці гроші. Адже якусь частину продукції продовжуємо постачати до Євросоюзу в межах квот, чимось (як-от, медом) торгувати вигідно навіть із застосуванням мит, на щось (важливо, що на кукурудзу) в ЄС встановлено нульовий митний тариф, десь (незбиране і ферментоване молоко, гриби, виноградний сік) в межах переговорів українській стороні вдалося домовитися про повну лібералізацію, а десь (вершкове масло, сухе знежирене молоко, солод, глютен, овес і ячмінь) – про максимальні квоти…
Але, зрозуміло, зовсім безболісною для українського агроекспорту відмова партнерів продовжити дію АТЗ не буде. Тим паче, що деякі країни (зокрема, Польща) так і не скасували додаткових обмежень на ввезення і транзит української сільськогосподарської сировини. Та й квоти на деякі види нашої продукції доволі скромні (якщо порівнювати з обсягами постачань в останні роки): на пшеницю, борошно й меслин – 583,33 тис. тонн, на кукурудзу – 379,167 тис. тонн, ячмінь – 204,167 тис. тонн, м’ясо птиці – 52,511 тис. тонн, яловичину – 7 тис. тонн, яйця – 3500 тонн, молоко та вершки – 5833 тонн, сухе молоко – 2917 тонн, вершкове масло – 1750 тонн.
За оцінками Національного банку, через скасування торгових преференцій з боку Європейського Союзу Україна до кінця року недорахується $700 млн.
Сергій Ніколайчук
«Ми брали до уваги втрати нашого експорту від нижчих врожаїв, а також оцінили ефект припинення дії преференцій, запроваджених Європейським Союзом із 2022 року. У квітні (в межах попереднього макроекономічного прогнозу НБУ, – ред.) розглядали цей фактор як ризик, але враховуючи, що довгострокового рішення не знайдено, певні втрати для нас, на жаль, будуть. Оцінюємо їх для цього року приблизно в $700 млн. Це з урахуванням того, що значна частина постачань до Європи зберігатиметься, але конкурентоспроможність цих товарів буде дещо підважена, враховуючи мита на експорт понад квоти. Також у наших оцінках враховано можливе переорієнтування частини українського експорту на треті ринки», – деталізував заступник голови Нацбанку Сергій Ніколайчук.
Збитки від скасування пільгової торгівлі з Євросоюзом стали, за його словами, одним із чинників, які вплинули на зниження прогнозу цьогорічного зростання національного ВВП до 2,1% (проти 3,1% у квітневому макропрогнозі).
Є й гірші сценарії. Приміром, за даними дослідження Інституту економічних досліджень та Berlin Economics (щоправда, проведених ще до остаточного рішення про повернення квот), Україна може втрачати на експорті навіть до $1,5 млрд на рік. Крім того, бюджет не дорахується $89 млн через зменшення надходжень від податку на прибуток.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМОК УКРАЇНСЬКОГО АГРОЕКСПОРТУ ТА ПОШУК АЛЬТЕРНАТИВИ
Нагадаємо, минулого року Україна загалом експортувала агропродукції на $24,6 млрд. Це другий найкращий результат в історії. Більше ніж половина вирученої суми – частка Євросоюзу. Зокрема, торік наші аграрії і трейдери продали до Європи кукурудзи на $2,3 млрд, що майже удвічі більше, ніж у 2022 році, пшениці – на $1,1 млрд (у 22 рази більше, ніж 2022-го), продукції птахівництва – на $392 млн (подвоєння показників проти 2022 року), цукру – на $204 млн, у 18 разів більше, ніж у перший рік великої війни.
Андрій Шевчишин
Натомість результати цього літа поки що не радують. Приміром, у червні (й це ще за умови, що упродовж перших п’яти днів місяця АТЗ діяли) дефіцит зовнішньої торгівлі товарами та послугами досяг історичного рівня – $5,075 млрд дол., з яких $4,388 млрд припадає на дефіцит торгівлі товарами, нагадує фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.
«За пів року дефіцит – $24,5 млрд. Що вплинуло: "тарифний безвіз" з ЄС закінчився в червні, в результаті чого експорт "аграрки", й без того слабкий, впав ще більше (-4,8% рік до року), мінеральні продукти/сировина обвалились на 14,9%. А темпи зростання імпорту товарів були максимальними з квітня 2024-го – плюс 26%», – констатує Шевчишин.
Денис Марчук
За словами заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука, хоча з дня повернення квотування (6 червня) минуло не так багато часу і постачання у межах квот наразі здійснюються доволі ритмічно, ми вже можемо говорити про скорочення присутності української сільськогосподарської продукції на європейському ринку.
«Наприклад, торік ми забезпечили постачання до Європи 4,7 млн тонн пшениці. Тепер же ці обсяги обмежили 1,3 млн тонн. Чи постраждають від цього італійські, іспанські, німецькі переробні підприємства? Думаю, так. Тепер їм треба шукати альтернативу. При тому, що і якість, і логістика сприяли постачанням українського фуражного зерна та кукурудзи», – каже експерт у коментарі Укрінформу.
Зрозуміло, що надалі, з поступовим освоєнням нашими трейдерами і аграріями альтернативних європейському ринків, можемо сподіватися на вирівнювання ситуації. Як приклад, цукор. Після торішнього посилення обмежувальних заходів проти нашої солодкої продукції в ЄС українські виробники змогли швидко диверсифікувати постачання. І зараз європейська частка – лише 10% нашого цукрового експорту.
Триває й переорієнтування на ринки Азії, Африки, Близького Сходу зернових та олійних. Є напрацювання і за іншими товарними групами. Але для того, щоб зайняти ніші на поки що неосвоєних ринках, потрібен час. Та й налагодження логістики, можливе зниження цін, щоб зацікавити нових споживачів, – це також про (принаймні тимчасові) втрати…
ЗВОРОТНИЙ БІК ЄВРОПЕЙСЬКОГО КВОТУВАННЯ: ЗБИТКИ ДЛЯ ВЛАСНОГО БІЗНЕСУ
Тим часом працівники логістичної галузі (транспортні компанії, порти, перевантажувальні термінали) Польщі б’ють на сполох: без транзиту українського зерна вони потерпають від збитків.
«Ми розуміємо, що надходження української сировини, сільськогосподарської продукції та зерна на польський ринок є поганим і ніколи не має відбуватися. Однак маємо розрізняти дві речі: дозвіл на транзит, а отже, прибуток для польських портів та перевантажувальних терміналів, і дозвіл на введення товарів в обіг. Вважаємо, що блокування перевалки продукції з України в Польщу є болісним для нашої економіки», – наголосила генеральна директорка групи CSL Лаура Головач.
Вона нагадала, що багато місяців на польських кордонах відчувають нестачу імпортних товарів, зокрема, перевалки зерна з України. Це призвело до величезних витрат та загрози звільнень.
«Імпорт, особливо зерна з України, був зупинений понад рік тому. Польські термінали, ймовірно, всі порожні та потерпають від дуже високих експлуатаційних витрат. Ми також помітили, що деякі країни, такі як Румунія, Німеччина і Туреччина, мають у своїх портах велику кількість зерна з України. Ці країни здатні забезпечувати перевезення сировини, одночасно запобігаючи її розподілу на своїх внутрішніх ринках», – визнає Головач.
З прагматичної точки зору йдеться про визнання помилки, якої раніше припустилася влада сусідньої країни. Інша річ – з точки зору політичної: тональність цієї заяви для нас не надто приємна, бо ґрунтуються ці слова на польських упередженнях щодо «шкідливості» української агропродукції. «Надходження української сільськогосподарської продукції… ніколи не має відбуватися»… Правда ж, є сумніви, що йдеться про один із найбільш ліберальних, відкритих та конкурентних у світі європейський ринок?
«Європейці, звісно, відстоюють власні інтереси для того, щоб захистити свого фермера і свій ринок. Але об’єктивно: жодного засилля української продукції в Європі немає. Єдиний страх європейських фермерів – це євроінтеграційні процеси, пов’язані з Україною. Адже на фоні зміни єдиної аграрної політики Євросоюзу, коли до 2027 року передбачене часткове зменшення агродотацій, приєднання в осяжній перспективі нашої країни до ЄС та її присутність на європейському ринку створюють для них додаткові ризики у конкуренції за споживача», – пояснює Денис Марчук.
Він вважає, що робота інших наших сусідів справді може стати прикладом для Польщі. Скажімо, румуни продовжують непогано заробляти на експорті української продукції, обмежуючи водночас її доступ на внутрішній ринок.
«При цьому ринки Румунії, Болгарії чи Польщі нас об’єктивно не дуже цікавлять, тому що ці держави самі виробляють значні обсяги культур зернової групи. Але як країни-транзитери, з точки зору можливості диверсифікувати ризики постачань морським коридором, вони для нас дуже важливі. А поляки самі загнали себе в ситуацію, від якої тепер і потерпають», – коментує заступник керівника ВАР.
ВИБІРКОВІСТЬ ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ: ПІДТРИМАЛИ ФЕРМЕРІВ, ЗНЕХТУВАЛИ ІНТЕРЕСОМ ПЕРЕРОБНИКІВ
Заступник голови ВАР також нагадує, що ще на етапі обговорення в Польщі можливостей заборони постачань української агропродукції тамтешні переробники молока та м’яса були категорично проти таких радикальних рішень. Але уряд країни став на бік фермерів, запровадивши жорсткі обмеження. Хоча для польських та інших європейських переробників постачання з України – важливе джерело дешевої та відносно якісної сировини. Самі ж держави ЄС, де налагодили таку переробку, можуть поповнювати бюджети завдяки сформованій у такий спосіб з мінімальними ризиками (приміром, не треба перейматися впливом погоди на власний врожай) доданій вартості.
Скажімо, чимало європейських олієекстракційних комбінатів продають не лише в ЄС, а й по всьому світу товари, вироблені з нашої технічної сировини. До використання українських кормів останнім часом призвичаїлися й деякі тваринники, найбільше – в Іспанії. Країна є одним із провідних виробників тваринницької продукції в Євросоюзі, а власних кормів – як через кліматичні особливості, так і через «непропорційні» масштаби галузі, – не вистачає.
Чи візьмемо для прикладу дані про баланс попиту й пропозиції на європейському ринку сої. Цьогоріч у Європі розраховують на високий власний врожай цієї культури, якої планують зібрати до 3 млн тонн. При цьому обсяги її споживання перевищують цей показник у 12–13 разів! Нестачу доведеться покривати коштом імпорту. Український напрямок – один із найлогічніших варіантів компенсування дефіциту.
Інша справа, що у нас цього року прогнозують менший врожай, тож Україна вдається до додаткових запобіжних заходів – експортного мита на сою, а також на ріпак. З точки зору інтересів наших виробників та експортерів тут не все однозначно, але це – тема окремого дослідження Укрінформу.
Денис Марчук нагадує, що ухвалений парламентом закон про обкладання сої та ріпаку експортним митом ще не підписав Президент.
«Але ми бачили ситуацію з ріпаком: тільки-но закон ухвалили, як вартість цієї культури на внутрішньому ринку опустилися до $70 за тонну, що дуже погано для виробників. Зараз ціни начебто повертаються до прийнятного рівня. Як буде із соєю – побачимо, тому що для цієї культури ще не сезон», – каже агроексперт.
Дуже попитна в Європі українська молочна продукція. Одна з ознак цього – те, що менш як за два місяці після скасування АТЗ Україна практично вичерпала квоти на постачання до ЄС основних експортно-орієнтованих молочних продуктів – передовсім вершкового масла і сухого молока. За даними ЗМІ, в Європарламенті думають, як збільшити квоти. Адже останнім часом українські виробники «підсадили» європейських споживачів і переробників на свою якісну та порівняно дешеву продукцію. За перші п’ять місяців 2025-го, доки квоти не діяли, обсяги постачання цих товарів до ЄС порівняно з минулим роком потроїлися, а проти показників 2023 року зросли більш ніж уп’ятеро.
Такий же розвиток подій експерти прогнозують і в деяких інших сегментах європейського ринку, де українська агропродукція успішно конкурує з місцевою та з товарами із третіх країн. Адже Єврокомісія відновила дію квот, розрахованих з огляду на обсяги постачань на європейський ринок продукції з України у 2016 році. Зрозуміло, що ще до війни такі рамки квотування були затісними для більшості видів наших перероблених агротоварів і сировини. Що вже й казати про нинішні часи, коли значна частка українського сільськогосподарського експорту постачається або транспортується через Європу.
Хороша (не)новина для українських виробників та європейських переробників – це те, що в ЄС діє нульове мито на кукурудзу. Тобто її квотування, можна сказати, – річ формальна.
«Думаю, європейці продовжать активно купувати кукурудзу для м'ясного тваринництва. Ще треба буде дивитися, якими будуть обсяги цієї сировини у нинішньому сезоні, що залежить від майбутнього урожаю. Минулого сезону ми 50% експортної кукурудзи направили на ринок ЄС, це було трохи більше ніж 10 млн тонн», – каже Марчук.
І нарешті – про інтерес пересічних європейців. Багато споживачів з ЄС, за висновками експертів, полюбили українську продукцію. Дається взнаки й те, що у Європі тепер мешкають кілька мільйонів наших співвітчизників, які звикли до рідних харчів. Європейські торгові мережі почали активно працювати з Україною. Обмеження ж не враховують ні інтересів ритейлу, ані споживачів.
Звідси – сподівання аналітиків на те, що українська та європейська сторони не чекатимуть наступного року, а вже зараз продовжать пошук взаємовигідних компромісів. Так, повернутися до дії АТЗ у найближчі місяці точно не вдасться. Але варіант розширення квот та переліку товарів, постачання яких до ЄС мають особливий режим сприяння, – цілком реальний варіант. Як і скасування суто політичних, ухвалених без урахування економічних інтересів значної частини свого населення та бізнесу, рішень окремих держав-партнерів про заборону імпорту і транзиту української агропродукції.
Владислав Обух, Київ
Перше фото: Marco/pexels