Коли обстріли затихають, роботи в “Матроса” не зменшується. Історія командира взводу з Тернопільщини

Командир взводу 105-ї бригади територіальної оборони Ігор Репета на псевдо “Матрос” повернувся з одної з найгарячіших точок на лінії фронту. Після півтора року на війні розповів Суспільному про найважчий бій, як затрофеїв ворожу БМП і чого не вистачає на передовій.

Командир взводу стрілецької роти Ігор Репета на псевдо “Матрос” розповів про бій поблизу села Гряниківка, на Харківщині.

Ігор Репета дивиться відео бою. Фото: Михайло Цьомик

Тоді попри кількісну та артилерійську перевагу, українським захисникам вдалося знищити значні сили ворога розповідає воїн.

Бої поблизу села Гряниківка. Фото: Ігор Репета

“До мене в підрозділ всіх нових молодих хлопців з Тернополя відправили. Я був один з ними, який трохи мав бойового досвіду. В мене було найбільше переживання, як вони себе поведуть в цьому бою. Я більше переживав, які наслідки з того всього можуть бути. Але коли вибіг з гранатомета перший вальнув і тут не встигаю обернутися, підбігає другий також з гранатомета. Той дронами злітає. Такий адреналін”, – розповів Репета.

Командира взводу. Фото: Михайло Цьомик

Ігор Репета родом із села Кобилля на Збаражчині. До повномасштабного вторгнення працював водієм. 25 лютого 2022 року добровільно зголосився захищати Україну. У свої 25 він – командир взводу стрілецької роти 105 окремої бригади територіальної оборони. Восени під час контрнаступу на Харківщині допоміг затрофеїти ворожу БМП-1. Згодом ця техніка допомагала на позиціях підрозділу поблизу Куп’янська.

Ворожа БМП, яку захопили бійці ЗСУ. Фото: Ігор Репета

“Витісняли ворога за межі річки Оскіл і це БМП вони, грубо кажучи, не змогли переплисти річку і кинули його. Ми Оскіл перепливали на човнах до того БМП, трохи підремонтували, зробили. Тоді тою самою БМП перепливали річку і так вона виявилася в нас тепер в підрозділі. Ворог дуже швидко відступав. Вони залишали ящики з гранатами, з патронами, тільки елементарне з собою забирали”, – говорить командир взводу.

Ігор Репета. Фото: Михайло Цьомик

На питання, як вдається перемагати, коли кількісно ворог переважає, чоловік відповів:

“Гарний сформований колектив, який зараз можна спокійно в любу точку посилати. Ми будемо вигризати землю один за одного. На передовій не вистачає логістики. Сидіти в окопах на морально-вольових якостях – це одне, але треба трішки більше і логістики”.

Ігор з побратимами. Фото: Михайло Цьомик

Коли обстріли затихають, роботи в Матроса не зменшується.

“В проміжках між обстрілами в нас були і інші задачі, нам приходилося заносити БК – бо це оптимальний варіант, коли обстрілів нема, їжу, воду, зробити ротацію людей, заміна, вивід людей з позицій. Це все старалися робити зранку, ввечері, коли менша кількість обстрілів. На Гряниківці розкіш така, як тиша була рідкість”, – розповів Ігор.

Військовий в окопі. Фото: Михайло Цьомик

Найщасливіші моменти на війні, говорить командир взводу, це коли всі побратими після виконання завдання повертаються живими й без травм.

Військовослужбовці. Фото Михайло Цьомик

“2 вересня, коли так сталося, що мені доводилося заводити своїх побратимів “на нуль” і разом з ними бути, я там був старший. І це була така точка на Краснопіллі, куди було тяжко заходити. Коли я всіх їх вивів, всі вийшли зранку – це був один з тих щасливих днів. І 24 березня, коли мусили покинути Гряниківку, всі мої хлопці були живі, здорові, – це були єдині хвилини радості на цей тяжкий день”.

Військовослужбовець Ігор Репета. Фото: Михайло Цьомик

Чоловік каже, що після більш ніж року на передовій хочеться трохи більше відпочинку і зустрітися з рідними.

“Це і морально, і психологічно дуже важко, фізично також. Хотілося б, щоб заміна вже була. Більше відпочинку, побути з рідними, з близьким, приїхати в Тернопіль і відчути себе у своєму рідному Файному місті”.

Командира взводу. Фото: Михайло Цьомик

Бійці ЗСУ. Фото: Михайло Цьомик