До ініціатив залучають переселенців: у штабі на Тернопільщині діє коворкінг-центр і пральня

У Копичинцях в одному з приміщень місцевої школи з перших днів повномасштабної війни працює гуманітарний штаб. Тут збирають допомогу для переселенців та військових. Також діє громадська пральня та ковіркінг-центр. Про це розповів Суспільному керівник гуманітарного штабу Арсен Келічавий.

За його словами, в штабі постійно працює вісім волонтерів, більшість із них – люди з інших областей.

“Ми вважаємо, що це теж елемент соціалізації, коли переселенці можуть долучатися до ініціатив, допомагати людям. Ми хотіли б це приміщення перетворити в громадський центр, у якому буде комфортно перебувати й розвиватися і місцевим, і внутрішньо переміщеним людям”.

Олена Ткаченко переїхала в Копичинці із Запоріжжя у травні минулого року.

“Набори гігієни на родину видаємо кілька разів на місяць. Намагаємося зібрати людям допомогу, щоб їм було трошки легше”, – каже жінка.

У гуманітарному штабі вона волонтерить з вересня.

“У мої обов’язки входить спілкування з людьми. Емоційна підтримка, гуманітарна. Чи перенаправлення людей по адвокації. У нас були випадки, коли люди приїжджали без документів зовсім. Діти без документів. Допомагали в тому, щоб зробити ці документи, посвідчення, довідку дитині”.

Харків’янин Віталій Холодов має інвалідність. З жовтня волонтерить у громадській пральні. Розповідає, її в Копичинецькому штабі обладнали іноземні волонтери. Випрати та висушити одяг можна безплатно. За цей час послугами пральні скористалися понад 360 разів, каже Віталій Холодов.

“Наразі маємо три сушарки й три пральні машини. Сам процес відбувається так: люди дзвонять заздалегідь і питають, чи є можливість сьогодні попрати? Дехто хоче просто попрати, дехто хоче попрати й посушити”.

З лютого у штабі працює також громадський коворкінг-центр. Раніше тут був склад. У приміщенні зробили капітальний ремонт, каже керівник штабу Арсен Келічавий. Одночасно тут може працювати 20 людей.

“Коли в нас з’явилася потреба у створенні простору, де можна і працювати, і заходи проводити, ми почали шукати ресурси з різних джерел. Меблі нам привезли друзі з Голландії. Ті меблі зробило наше релоковане підприємство. Ремонт оплатила польська організація. Комп’ютери дали бельгійці, проєктор закупив наш друг з Грузії”.

Простір безплатний та відкритий як для переселенців, так і для місцевих. Юлія Хабік з Тернополя переїхала в Копичинці до бабусі й зараз тут проживає.

“Я приходжу тут деколи на коворкінг, щоб попрацювати у спокої. Тому що інколи в мене немає можливості попрацювати вдома. В мене часто буває багато роботи й доводиться багато часу проводити за комп’ютером. У коворкінг-центрі завжди є світло, тепло, можна працювати в комфортних умовах”.

Читайте також